3. Експлуатація. Основні поняття.

Безперервне зростання складності комп’ютерних систем, обумовлене розширенням кола розв'язуваних завдань при одночасному підвищенні вимог до ефективності функціонування системи в цілому, є об'єктивною тенденцією розвитку сучасної техніки. Поряд з удосконалюванням технічних характеристик таких об'єктів проводиться значна робота з поліпшення їхньої надійності. Однак досвід експлуатації показує, що реальні показники експлуатаційної надійності об'єктів не завжди відповідають заданим вимогам.

До числа основних причин, що обумовили недостатній рівень експлуатаційної надійності, можна віднести наступні.

1. Недостатня увага з боку розробників комп’ютерних систем до складання і реалізації науково-обґрунтованих програм забезпечення надійності на всіх стадіях життєвого циклу.

2. Значне відставання темпів росту надійності комплектуючих елементів від ступеня складності комп’ютерних систем і вимог до них за надійністю.

Під експлуатацією комп’ютерних систем розуміють сукупність організаційно-технічних заходів щодо підготовки використання за призначенням, технічного обслуговування та ремонту, зберігання і транспортування.

Питання безпосередньої підготовки комп’ютерних систем до застосування (перевірка, настроювання), а також питання його використання за призначенням у процесі вивчення даної дисципліни не розглядаються.

Забезпечення надійності комп’ютерних систем у цей час являє собою єдиний процес, що охоплює всі етапи їх життєвого циклу, починаючи із самих ранніх, що включає в себе широке коло гносеологічних, наукових (математичних, фізико-хімічних, біологічних), інженерних (проектно-конструкторських, виробничо-технологічних, експлуатаційних) і економічних аспектів. При досягнутих рівнях надійності комплектуючих елементів і якості проектно-конструкторських і виробничо-технологічних робіт основним напрямком вирішення сформованої вище проблеми є вдосконалювання системи експлуатації на строго науковій основі. Таку основу дає теорія, надійності і експлуатації, що виділилася в окрему наукову дисципліну і зараз швидко розвивається.

Теорія надійності і експлуатації виникла на базі теорії масового обслуговування, керування виробництвом, ергономіки та ін. Це дозволяє вирішувати завдання приведення комп’ютерних систем у робочий стан і підтримки їх у цьому стані, використати за призначенням з необхідною ефективністю, визначати вплив навколишнього середовища і зовнішніх факторів, що впливають, на технічні характеристики апаратури і дії обслуговуючого персоналу при різних режимах експлуатації. Вона забезпечує розробку оптимальних методів організації процесу експлуатації об'єктів і систем.

При проектуванні нових зразків теорія надійності й експлуатації допомагає правильно вибрати принципи конструювання апаратури для забезпечення заданих показників безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності і збереженості, визначити обсяг, періодичність технічного обслуговування й планових ремонтів, штатний склад обслуговуючого персоналу й розробити необхідну технічну документацію. У період контрольної й дослідної експлуатації вона сприяє виявленню властивостей апаратури, забезпечує перевірку можливостей проведення різних заходів щодо технічного обслуговування, ремонту, обґрунтування рекомендацій із матеріально-технічного забезпечення цих заходів.

На етапі експлуатації знання теорії дозволяє забезпечити оптимальні умови роботи, оцінити ефективність рекомендованих заходів щодо технічного обслуговування, визначити експлуатаційно-технічні характеристики за статистичним даними, обґрунтовано планувати експлуатаційні заходи й реалізовувати пропозиції щодо забезпечення експлуатаційної надійності.

У наступних розділах більш докладно будуть розглянуті питання, що складають сутність теорії і практики надійності й експлуатації комп’ютерних систем.

Для кращого розуміння матеріалу, що викладається, зупинимося на деяких загальних поняттях і визначеннях, прийнятих у теорії надійності й експлуатації.