• Справжній батьківський авторитет

• Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:

• • авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість.

• • авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;

• • авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;

• • авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності.

• • авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Рано чи пізно брехня став очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав неправду;

• • авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати як найбільшу цінність: вона — Людина.

• Педагогічна майстерність вихователя.

У статті А. Макаренка "Деякі висновки з мого педагогічного досвіду":

педагогічна майстерність визначається як "дійсне знання виховного

процесу ..."

Макаренко вказує шляхи формування педагогічної майстерності, а саме:

• розвиток вміння вчителя „читати за обличчям” вихованців, за їхніми жестами, внутрішнім станом, намірами тощо;

• формування вміння керувати .своєю мімікою, поведінкою, жестами;

• формування мовної техніки, постановка голосу; :

• розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь;

• акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі, розігрувати педагогічний гнів, йти на педагогічно доцільний ризик;

• підготовка до подолання опору вихованців виховним впливам;

• психологічна підготовка, формування дослідницьких вмінь майбутнього вчителя.

Про ці напрямки педагогічної творчості вчителя вчений писав у "Педагогічній поемі", у "Прапорах на баштах" та у численних своїх статтях, зокрема, у "Деяких висновках з мого педагогічного досвіду" і у "Проблемах шкільного радянського виховання".

У статті "Про мій досвід" А. Макаренко пише: "Педагогічна

майстерність - зовсім не проста справа ... Майстерність вихователя не

являється якимось особливим мистецтвом, яке вимагає таланту, але це

спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його

майстерності, як треба вчити музиканта..., можливо і потрібно розвивати

зір... Це необхідно для вихователя. Треба вміти читати на людському

обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути описане в

тини, і це читання може бути описане в

спецкурсі....Педагогічна майстерність заключається і в постановці голосу

вихователя, і в керуванні власним обличчям... Педагог не може не

грати... Учню іноді треба продемонструвати муки душі, а для цього треба

вміти грати...

Я став дійсним майстром тільки тоді, коли навчався

говорити "іди сюди з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів

у постановці обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся , що хтось до

мене не підійде або не відчує того, що потрібно. А у вихователя

майстерність проявляється на кожному кроці..., треба вміти керувати

своїм настроєм."

"Треба вміти сказати так, щоб вони в вашому слові відчули вашу волю,

вашу культуру, вашу особистість. Цьому потрібно вчитися"

"Рухи - це не такий пустяк. Вміти ходити, вміти стояти, говорити, вміти

бути ввічливим - це не пусте... Вміння встати - теж багато значить"

"Я на зовнішність звертав найпершу увагу. Зовнішність має велике

значення в житті людини... Я вимагав не тільки охайності, але

вишуканості, щоби вони могли ходити, стояти, говорити. Вони були дуже

привітливими, ввічливими джентльменами. І це зовсім необхідно"

Я не говорив, що у мене немає майстерності. Я говорив, що у мене немає

таланту, а майстерності я добився. Майстерність це те, чого можливо

добитися, і як може бути відомий майстер - токар, прекрасний майстер -

лікар, так повинен і може бути прекрасним майстром педагог...

Треба, щоби педагогіка оволоділа засобами впливу, які були би настільки

універсальні та могутні, що, коли наш вихованець зустріне погані впливи,

навіть найсильніші, вони би нівелювалися і ліквідувалися вашим виховним

впливом"[Т.4.313].

Успіх кожного навчально-виховного закладу можливий за умови об'єднання в колектив учителів, "запалених однією дум­кою, одним принципом, одним стилем, які працюють єдино".

Важливим науково-педагогічним питанням А.С. Макарен­ко вважає співвідношення в колективі педагогів з різним досві­дом учительської роботи. колектив учителів, сформований з учителів одного віку, чи то старих, чи молодих, завжди буде слабким колективомСаме тут, на думку педагога, відбувається місте­рія педагогіки: така дівчина вчитиметься і в старих педагогів, і в старих учнів, і те, що вона вчитиметься в старих педагогів, по­кладає й на них відповідальність за її нормальну роботу.

Педагог у лекції "Педагогіка індивідуальної дії" опрацьовує й таке питання, як співвідношення в колективі учителів чоловіків та жінок. Він застерігає про те, що переважання в колективі учи­телів певної статі негативно відбивається на дітях, не сприяє правильному статевому вихованню. Цю думку А.С. Макаренка можна сформулювати таким правилом: переважання в педаго­гічному колективі чоловіків або жінок призводить до однобоко­го виховання дитячого колективу.

При доборі колективу варто піклуватися, на думку А.С. Ма­каренка, і про те, щоб у ньому були люди різної вдачі, різних темпераментів та характерів.

.

Першоджерело

У мене був такий випадок, коли хлопчик закінчив десятирічку. Його прізвище Терентюк. Він дуже добре вчився - на п'ятірках (у нас в школі була п'ятибальна система), потім побажав піти в технологічний вуз. Я в ньому відкрив великий артистичний талант раніше цього, причому талант дуже рідкісної наповненості коміка, надзвичайно тонкого, дотепного, що володіє прекрасними голосовими зв'язками, багатющої мімікою, розумного такого коміка. Я бачив, що саме в області акторської роботи він може дати великий результат, а в технологічному училищі він буде середнім студентом.

Висновок

Педагогічна спадщина А.С. Макаренка, його погляди на визначення суті й характеру виховання, на визначення мети й засобів виховання є актуальними і для сьогодення. У міжнародному обширі великий педагог розглядається як педагог-новатор ХХ століття, діяльність і педагогічні погляди якого справили значний вплив на становлення і розвиток виховних систем у різних країнах світу. Значущість його досвіду й створення системи виховання підростаючого покоління, що грунтується на принципах справжнього гуманізму, соціальної рівності та свободи особистості, виходять за межі 20-30-х років нашого століття. Антон Семенович Макаренко створив нову філософію виховання, орієнтовану на олюднення як власне процесу виховання, його середовища, так і суб’єктів виховання – вихованців і вихователів.    Педагогічна спадщина класика української педагогіки А.С. Макаренка – невмируща.