26. Стабільність банківської системи та механізми іі забезпечення

Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати

за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні,

достатньому для нормального функціонування у конкурентному

середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності

банків спрямована система економічних нормативів регулювання

банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх

комерційних банків.

Найважливішими економічними нормативами, які характеризують

фінансову стійкість банку є нормативи капіталу, зокрема мінімальний

розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив

достатності капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень

статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим

установлених сум. Платоспроможність визначається співвідношенням

між капіталом і активами банку, визначеними з урахуванням їхніх

ризиків. Нормативне значення показника не може бути нижчим від

10%. Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу,

який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку,

зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування

можливих втрат від активних операцій). Нормативне значення

показника достатності капіталу має бути не меншим за 9%.

Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зобов’язаннями за

умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у ліквідні активи. Це

досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності.

Серед них виділяються нормативи: миттєвої загальної ліквідності, а також

відношення високоліквідних активів до робочих активів.

Банк також повинен дотримуватися певного співвідношення між

високоліквідними і робочими активами. Нормальним це

співвідношення вважається тоді, коли воно є не < за 20%.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки

досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати

капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, а також

забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Але

рівень прибутковості безпосередньо пов’язаний з рівнем ризику.

Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливості отримання

підвищеного прибутку, але не виключає можливості втрат. Мінімізація

рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток.

Тому балансування між прибутковістю та ризиком, пошук

оптимального їх співвідношення є одним із важливих і складних

завдань управління банком. Є також показники оцінки – прибутк.

банк.активів ROA, приб. аукціон.капіт.ROE, процентна маржа SPRED.

27.Операції комерційних банків та їх загальна характеристика

Активні операції комерційних банків.

Активні операції банків полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням

і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для

одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими

видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції банків: кредитні

та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій,

пов’язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське

кредитування здійснюється відповідно до принципів

строковості,цільового хар-теру,забезпеченості і платності кредиту.

Кредитування позичальників повинно здійснюватися з

додержанням комерційним банком економічних нормативів

регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування

обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіально

(кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і

оформлятися протоколом.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від

банку додержання таких додаткових умов: - урахування

кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності,

рентабельності, ліквідності; - кредитувати тільки ті види діяльності

позичальника, які передбачені його статутом; -позичальн. повинен

мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що

кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах

власних коштів і лише клієнтам із стійким фін. станом і інсайдерам

банку в сумі, що не перевищує 50% номінальної вартості акцій банку,

які перебувають у їхній власності.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких

позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Інвестиційні операції банків це вкладення коштів банку у цінні

папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно

тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери — це боргові

зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо.

Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов

вільного обігу їх на фондовому ринку.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних

резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок

вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на

позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні

операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів,

забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Пасивні операції — дії апарату банку, спрямовані на формування

грошових коштів, достатніх для створення потрібних обсягів активів.

Відповідно до характеру формування коштів ці операції

класифікуються на 3 групи: операц. з формув. власн. капіт., -операції з

залучення коштів, -позичкові операції.

Операції з формув. власн. капіт. – це сукупність заходів щодо

формування статутного та інших фондів і резервів, у яких генерується

власний капітал банків. До власного капіталу банку віднос: статутний,

резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової

сталості, комерційної і госп.-ської діяльності банку, а також

нерозподілений прибуток поточного і минулих років.

Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом

випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та

привілейованих. Резервний фонд комерційного банку призначений для

покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для

сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього

недостатньо прибутку. Спеціальні фонди - призначені для покриття

збитків від активних операцій та для виробничого і соціального

розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та

відрахування до фондів банку. Операцій із залучення коштів – це

сукуп. заходів банків щодо мобілізації коштів на поточних, строкових

та інших рахунках клієнтів. Залучені кошти банку — це сукупність

коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських

клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських

організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в

активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.

Залучені кошти банків поділяються на депозитні й недепозитні.

Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання

розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта - використовуються

власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими

партнерами. Вилучення відбувається шляхом видачі готівки, виконання

платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Строкові депозити

(вклади) — це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше

від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього

терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення

відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий

(поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Однією з форм

строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні та

ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, ощадні —

фізичним особам. Сертифікат—це цінний папір, що може

використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на

фондовому ринку. Комерційні банки можуть залучати вільні кошти

юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя.

Банківський вексель може бути використаний його власником як

платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя

може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Операц. з

позичення коштів – це дії апарату банку з мобілізації коштів за

допомогою емісії та продажу банківських облігацій і отримання

позичок в інших банках, в тому числі в НБУ. Одним із джерел

поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит.