Серебряк М.В.

Редагування телепрограм

Тема 3. Процес редагування телевізійної передачі

Мета:

- освітня: ознайомити студентів з особливостями процесу редагування, окреслити основні етапи роботи редактора.

- розвивальна: розвивати вміння редакторського аналізу.

- виховна: сформувати повагу до професії редактора.

Міжпредметні зв’язки: мовознавство, документознавство, літературознавство.

Технічні засоби навчання: комп’ютер, електронні підручники.

Лекція 3-4 – 4 год.

План

1. Організаційно-творчий етап.

2. Редакторський аналіз, літературне редагування телевізійної передачі

3. Особливості редагування літературного сценарію телевізійної передачі

4. Виробничий етап – специфічний процес роботи редактора телебачення.

Основні поняття: етапи редакторської роботи, сценарій, телевізійна передача, основи телережисури, верстка, драматичний хід.

1. Організаційно-творчий етап

Розглянувши загальну методику редагування, знання якої необхідно кожному редактору, зупинимося на особливостях редагування телевізійної передачі.

Телевізійному редактору доводиться працювати не тільки з текстовим матеріалом, але ще й з відеорядом, домагаючись необхідного поєднання слова і зображення. Ця обставина вимагає від нього знайомства з основами телережисури, а також з технічними можливостями телебачення.

Обсяг організаційної роботи на всіх етапах підготовки телевізійної передачі значно більше, ніж під час підготовки книги або газетної статті до публікації, і включає в себе комплекс різноманітних дій: вибір автора, відбір об’єктів показу, домовленість з організаціями або установами, які будуть показані в передачі, підбір образотворчого матеріалу, пошук учасників і т. п. Як бачимо, функції редактора на телебаченні кілька видозмінюються і ускладнюються. Ось чому діяльність телевізійного редактора визначають як літературно-організаторську. Але чи не підміняє телевізійний редактор режисера, оператора, художника, адміністратора?

Таке питання тільки на перший погляд може здатися правомірним. Якість передачі залежить від того, наскільки добре кожен учасник творчого колективу (команди) виконує свою справу. Редактор тут виступає як особа, яка організовує, спрямовує і зводить воєдино роботу всіх учасників колективу в інтересах досягнення спільної мети – високого професійного рівня передачі і тому в повній мірі несе відповідальність за неї.

Це важливо в документальному телебаченні, особливо в прямому ефірі, де редактор має справу з «непідготовленим», незафіксованим словом і де головне – розкрити тему, правильно виявити сенс передачі.

У зв’язку з тим, що редактору на телебаченні доводиться вирішувати найрізноманітніші завдання, кількість етапів його роботи значно збільшується. Зупинимося на них.

Підготовчий етап для телевізійного редактора починається з розробки теми. Відбирається матеріал, найбільш продуктивний для телебачення, тобто такий, який дозволяє максимально використовувати переваги телебачення, його можливості і специфіку. При цьому редактор керується кількома позиціями.

По-перше, особливими властивостями телебачення: видовищністю, «ефектом присутності», оперативністю, одночасним охопленням багатомільйонної аудиторії.

По-друге, взаємодією телебачення з іншими засобами масової інформації.

По-третє, специфікою телевізійного показу. Одноразовість передач (на відміну від газети, до якої читач може повернутися не один раз) зменшує можливість ефективного сприйняття. Компенсацією цього у документальній телевізійній передачі повинні бути ясність викладу, чітка організація матеріалу, аргументованість і підкріплення слова переконливим зоровим рядом.

По-четверте, постійністю аудиторії, можливістю систематично спілкуватися з нею (постійне місце передач в сітці мовлення, рубрики, серії, цикли).

По-п’яте, різноманітністю телевізійної аудиторії, яка включає в себе глядачів різного віку, всіх рівнів освіти, всіх соціальних і професійних груп.

Редактор розглядає заявки, пропозиції, проекти журналістів, власних і позаштатних кореспондентів, представників творчих спілок, фахівців. На цьому ж етапі вибираються виразні засоби, що дозволяють найкращим чином донести тему до глядача.

За десять років була зруйнована державна монопольна система телерадіомовлення. Це призвело до створення великої кількості недержавних теле- та радіокомпаній. Тому сьогодні важливо уникати дублювання не тільки між різними засобами масової інформації (преса, радіо, телебачення), але і всередині галузі (наприклад, в телебаченні між різними каналами). А для цього необхідно, щоб у кожного каналу було «своє обличчя», тобто інформаційні, аналітичні та мистецькі програми мали свої рубрики, своїх ведучих, використовували форми і жанри, що відрізняються від інших.

Для того щоб проводити свою програмну політику, доцільно виділити великі складові елементи: рубрики, цикли, серії, блоки.

Передачі, що входять в загальну рубрику, можуть відрізнятися один від одного за жанром, формою, ступеня оперативності. Об’єднуючи тематично однорідний матеріал, рубрика сприяє вибудуваності програми і дозволяє глядачеві швидше орієнтуватися в різноманітті мовного дня. Нарешті, рубрики організовують і направляють глядача, допомагають йому глибше розібратися в передачах, зрозуміти їх зміст і призначення. Однак нерідко передачі одного змісту об’єднуються в різні рубрики, а це дезорієнтує глядача. Тому при підготовці рубрики необхідно витримувати принцип тематичної уніфікації, давати їй точний і ясний заголовок.

Інший важливий складовий елемент програми – цикли. Як правило, в цикл входять передачі одного жанру, найчастіше їх веде один і той же автор, в ньому виступають одні й ті ж учасники. Об’єднання в циклі тематично різнорідних матеріалів допомагає найбільш повно, логічно послідовно вирішити поставлене завдання.

Особливі умови перегляду і стабільність телевізійної аудиторії створюють сприятливі можливості для показу масштабного матеріалу по частинах, тобто серіями. Це дозволяє практично необмежено продовжувати час дії і розповідати про події або явища з максимальною повнотою. На серії зазвичай розбивають фільми, вистави, великі передачі, утворюючи послідовний у сюжетному відношенні ряд або групу однакових за часом передач.

Одним з найважливіших елементів цього етапу є смислова верстка, тобто відбір матеріалу і розстановка його за ступенем соціально-громадської і політичної значущості відповідно до контингенту глядачів, який переважає в певний час дня. Наприклад, новини, що збирають найширшу аудиторію, транслюють у фікований час, ввечері, коли більшість глядачів уже вільна від справ. До цього часу редакція має у своєму розпорядженні всі необхідні відеоматеріалами, пов’язані з поточними подіями і новою інформацією, отриманою в кінці дня. Телевізійні інформаційні програми дають багатомільйонній аудиторії зорове підкріплення раніше отриманих відомостей (з газет і радіо), а також повідомляють останні новини, використовуючи можливості вечірнього випуску.

Жанрова верстка враховує різноманітність сюжетів, особливості їх розміщення в рамках програми. Певна послідовність матеріалів, те чи інше їх поєднання мають значення для глядачів. Якщо в програмі розташовано підряд кілька виступів, то це неодмінно послабить увагу глядачів. Верстка не тільки визначає послідовність перегляду, але і підносить аудиторії готові образні асоціації. Для цього верстку програми в цілому повинен об’єднати «драматургічний хід»: відповідна розстановка сюжетів (за подібністю або за контрастом), їх послідовність, співвідношення політичної, економічної, соціальної та культурної тематики.

Ритмічна верстка припускає використання різноманітних зображально-виражальних і технічних засобів (телесюжет, пряме включення, зйомки в студії), а також внутрішній темп окремих матеріалів. Порушення закономірностей ритмічної верстки буває не настільки очевидним, як смисловий, але і воно помітно впливає на активність глядацького сприйняття.

Наступним етапом є робота редактора з автором програми, особливості яких вже було розглянуто в попередній лекції.