10. Поняття та ознаки основоположних прав і свобод людини і громадянина

Основоположні права і свободи людини — правові можливості (міра свободи) особи, здатні забезпечити її розвиток у конкретно-історичних умовах, що закріплені як міжнародні стандарти, загальні і рівні для всіх людей і гарантовані законами держави як невідчужувані.

Ознаки:

1) є правовими можливостями (сферою автономного існування людини у взаєминах з іншими особами, суспільством і державою, набутими на певному етапі історичного розвитку; показником соціального і правового рівня життєдіяльності людини як члена суспільства і суб’єкта права)

2) є природними (належать від народження, не мають потреби в «дозволі» від будь-кого, зокрема держави) Ст. 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948р.: «Всі людини народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах)

3) Є позатериторіальними та позанаціональними (присвоюються вже тому, що істота є людиною)

4) є невідчужуваними (не можуть бути свавільно «забрані» державою, оскільки вони навіть не «дані» нею, а можуть бути лише частково обмеженими в законодавчому порядку у певних, конституційно передбачених випадках)

5) є необхідними для основних задоволення потреб існування, діяльності та розвитку людини (харчування, одяг і житло, умови жття і праці, винагорода за працю, право на пенсію і т.д.)

Закріплені в ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

6) є універасальними (загальними і рівними для всіх людей - надаються в однаковій мірі незалежно від статі, релігії, національності...)

7) закріплені як міжнародні стандарти, котрі повинні гарантуватись державою (принципи і норми про зміст і обсяг прав людини зафіксовані в юридичних актах і документах міжн. Організацій та органів та є обов’язковими або рекомендаційними настановами для внутрішньодержавної юридичної практики

Основні міжн. Док: Загальна декларація прав людини 1948, Міжнародний пакт про економічні соіальні і культурні права 1966, Європейська конвенція про захист прав людини та основоположні свободи 1950

11. Поняття та основні обовязки людини і громадянина

Основні обов'язки людини і громадянина – законодавчо чи конституційно закріплені вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним., чітко визначеним конституційною нормою чином (або утримувався від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність суспільства.

З метою зміцнення своїх прав громадяни у демократичному суспільстві беруть на себе зобов’язання (ставлять вимоги здійснювати якісні дії та вести себе належним чином) і виконують свої обов’язки.

Відтворюючи ч. 1 ст. 29 Загальної декларації прав людини, ст. 23 Конституції України встановлює, що "кожна людина... має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості". До обов'язків людини в Україні належать:

1) обов'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України). При виконанні цього обов'язку особа повинна дотримуватися і підзаконних актів, і актів органів місцевого самоврядування. Цей обов'язок конкретизується в низці конституційних заборон, передбачених статтями 13, 17, 19, 23, 24, 37, 41,55,126 Конституції України;

2) обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68 Конституції України). Цей обов'язок деталізується у статтях 24,27, 28, 32, 41,43,44, 47,54,64 Конституції України.

Частина 2 ст. 68 Конституції України містить норму про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На думку дослідників цієї проблеми, зазначена норма не є обов'язком, а має логічне продовження в контексті положення ч. 1 ст. 57 Конституції про гарантування кожному знати свої права і обов'язки;

3) відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Зміст цих обов'язків деталізується в Сімейному кодексі України;.

4) обов'язок отримати повну загальну середню освіту, який випливає з ч. 2 ст. 53 Конституції України. Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від обов'язку забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України;

5) обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66 Конституції України);

6) обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).

Обов'язком громадян України (окрім зазначених вище обов'язків людини) є також захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65 Конституції України).