33.Конфедерація, співдружність, міждержавне об’єднання: поняття, співвідношення, характеристика

Конфедерація – це тимчасовий союз суверенних держав, які добровільно об’єднались для досягнення спільних цілей у політичній, економічній або військових сферах.

Ознаки:

1) договірна форма утворення; 2) збереження суверенітету держав, що входять до її складу; 3) тимчасовий характер утворення - задля досягнення певних цілей; 4) обмеженість предметів відання - питання війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, загальної системи комунікацій, вирішення спорів між суб'єктами конфедерації. Розширити предмети відання можна лише за згодою всіх держав, що її становлять; 5) відсутність загальних для всієї конфедерації єдиної території, державного кордону, конституції і громадянства; 6) відсутність загальних законодавчих, судових органів, системи управління, фінансової системи (фінансова основа - добровільні внески їх суб'єктів), тобто власної конфедеративної правової системи; 7) формування тільки тих загальних органів, котрі необхідні для здійснення завдань, визначених у договірних актах (наприклад, загального конфедеративного органу, що складається з представників суверенних держав); 8) ухвалення рішень загальних конфедеративних органів за принципом консенсусу (одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів) з подальшого ратифікацією таких рішень суб'єктами конфедерації; у разі незгоди з рішенням не настає ніяких санкцій, оскільки кожний суб'єкт конфедерації має право нуліфікації, тобто відмови у визнанні чи в застосуванні актів конфедерації; 9) наявність свободи виходу (права сецесії) зі складу конфедерації в кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються (Австро-Угорщина, Швеція, Норвегія та ін.), або еволюціонують у федерацію (США, 1777-1787; Канада, 1867-1949; Німеччина, 1815-1866; Швейцарія, 1242-1848) та ін. Швейцарія й досі за конституцією (Федеральна конституція Швейцарської конфедерації 2000 р.) зберігає формальний статус конфедерації, хоч формою державного устрою є федерацією.

Співдружність - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міжнародного договору для досягнення певних цілей, спільного здійснення і координації кількох напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Міжнародний договір визначає мету і принципи формування співдружності, повноваження її органів і одночасно зберігає за державами-членами суверенітет і якості суб'єктів міжнародного права (СНД - Співдружність незалежних держав, Британська співдружність націй та ін.). Мета, висунута при створенні співдружності, може бути різною - економічна, культурна діяльність та ін. Вона виражається, окрім міжнародного договору, в статуті, декларації, угоді, інших юридичних актах. Співдружність як об'єднання держав може мати перехідний характер. Воно може розвиватися в конфедерацію й навіть у федерацію, або, навпаки, при нерозв'язаності, суперечливості інтересів, цілей держав, що утворили його, послужити етапом остаточної дезінтеграції специфічного союзу держав.

Міждержавне (інтеграційне) об'єднання - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних процесів. Міждержавним об'єднанням особливого роду на європейському континенті є Європейський Соня (EU, European Union), заснований в 1993 р. Рада Європи, створена після Другої світової війни (Статут підписаний і ратифікований у 1949 p.), є також міждержавним об'єднанням, але іншого характеру - європейською міжурядовою організацією. її головні інституційні органи: Парламентська Асамблея, Комітет міністрів та Європейський Суд з прав людини.

Співвідношення Кожне з понять характеризує об’єднання, в основі якого знаходиться міждержавний договір, устав, декларація, угода чи інший юридичний акт. Поняття конфедерації передбачає вищий ступінь інтеграційних процесів, в той час як співдружність та міждержавне об’єднання відповідно характеризується менш слабкими внутрішніми зв’язками. Співдружність зазвичай покликана зберегти раніше існуючі між державами зв’язки, що раніше характеризувалися як внутрішньодержавні, а міждержавне об’єднання уособлює один з перших етапів зближення незалежних держав-учасників та передбачає подальше посилення зовнішніх зв’язків у напрямку конфедераційних. Кожне з цих понять має перехідний характер та залежно від розвитку відносин усередені них може розвиватись у більш чи менш інтегроване об’єденнання.