4. Загальні закономірності походження держави

• Сформованість родової общини (усталеної, відносно великої і цілісної групи людей), яка має певну внутрішню диференціацію (статеву, виробничу, сімейну, соціальну тощо), ієрархічну організацію (різниця у соціальних статусах), наявність об’єктивної спрямованості на впорядкування суспі. Відносин та здатність самостійно забезпечувати своє існування.

• Виокремленість особи як учасника суспільних відносин з домаганням автономності власного існування і водночас усвідомленням залежності від колективу

• Якісна реорганізація виробництва і соціально-духовного життя суспільства, ускладнення економічних відносин через появу надлишкового продукту

• Політизація суспільних відносин внаслідок розшарування суспільства на соціально неоднорідні групи (класи): об’єднання общин у велику племінну спільність, що осіла на певній території, з ієрархією вождів та єдиними релігійно культурними правилами – нормами-звичаями

• Переростання публічної влади первісного суспільства в політичну публічну владу, відокремлену від населення (апарат управління і апарат примусу), що поширюється на територіально-політичне утворення

• Перехід у ранню державу з розгалуженою системою органів управління, спеціалізованим управлінським апаратом; з нормативними регуляторами суспільних відносин, що набули характеру писаного права

5 тис. років тому – виникнення перших державних утворень в Єгипті;

3 тис. р. тому – в Китаї;

Трохи більше 1 тис. років тому – на території сучасної України.

4. Соціальне нормативне регулювання в первісному суспільстві та його характеристика

Соціальне нормативне регулювання – впорядкування поведінки людей за допомогою вироблених у суспільстві загальних правил – зразків, людей, моделей, що поширюються на усіх, на всі подібні випадки.

В первісному суспільстві воно виконувало дві функції: звільняло людину від постійного страху перед навколишнім світом і спрямовувало її діяльність на створення умов для життя ТА упорядковувало суспільні відносини через установлення відповідних стандартів (правил) поведінки в різних життєвих ситуаціях, організовувало їх у певний суспільний порядок.

Поява нормативного соціального регулювання в первісному суспільстві стала поштовхом до виникнення і розвитку права.

С.Н.Р. спочатку здійснювалось за допомогою норм, які спочатку виникли у вигляді міфів, ритуалів, обрядів та норм-звичаїв – правил, що регулювали стійкі суспільні відносини та, ввійшовши у звичку після багатораового повторення протягом тривалого часу, стали сталими нормами поведінки. Пізніше більшість соціальних норм утворили мононорми, які були одночасно і правовими, і релігійними, і моральними та не давали переваг одному роду над іншим, закріплюючи між ними «первісну рівність». Серед них переважало табу – особливий вид обов’язкової та незаперечної заборони, недотримання якої суворо каралось.

Тлумачами норм, звичаїв та заборон виступали наймудріші члени роду, старійшини та вожді.

Основним принципом С.Н.Р. був принцип рівності (таліону) – око за око, зуб за зуб.

Спорідненість інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспільне самоврядування.