31.Еволюція форм правління в незалежній Україні та сучасна форма її державного устрою

Упродовж 1991-2006 рр. в Україні застосовувалося кілька форм організації президентського інституту влади. Спочатку, у 1991-1995 рр., було закладено правові основи для президентсько-парламентської республіки з відповідним обсягом президентських прерогатив. Після ухвалення у 1995 р. Конституційного договору Україна наблизилася до президентської республіки. У 1996 р., після ухвалення нової Конституції, Україна знов спрямувала зусилля у бік змішаної (напівпрезидентської) форми правління. Після помаранчевої революції 2004 р., були внесені зміни до Конституції, згідно з якими Україна з 1 січня 2006 р. перетворилася на парламентсько-президентську республіку.

За правління президента Віктора Януковича – Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення і відновив дію Конституції України 1996 року (повернення до президентсько-парламентськрї республіки)

Після усунення з посади президента В.Януковича в зв’язку з подіями Євромайдану та після обрання чинного президента П.О.Порошенка відновлена Конституція 2004 року і відбувся перехід до парламентсько-президентської республіки.

На всіх етапах розвитку політичної системи України президент залишався центром вітчизняного владного механізму. Навіть виведення президента, у відповідності з Конституцією 1996 р., за межі виконавчої гілки влади і значне

обмеження його повноважень з 1 січня 2006 р. залишило главі держави велику кількість важелів для здійснення реального впливу на весь владний механізм удержаві.

СУЧАСНА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ. Україна є унітарною державою (проте з елементом федералізму у вигляді Автономної республіки Крим).

Систему її адміністративно-територіального устрою складають: Автономна Республіка Крим (АРК), області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, що належать до її відання. АРК має власну Конституцію, яку приймає Верховна Рада АРК та затверджує Верховна Рада України.

32.Форми державного (політичного) режиму: поняття, характеристика

Державний (політичний) режим – це сукупність чи система способів, прийомів, методів здійснення, реалізації державної (політичної) влади в суспільстві, що відображають її характер та зміст з точки зору співвідношення демократичних і антидемократичних засад.

Державний /політичний/ режим:

• Демократичний режим: демократично-радикальний; демократично-консервативний; демократично-ліберальний.

• Антидемократичний режим: авторитарний; тоталітарний.

Демократичний режим – це режим, за якого державна /політична/ влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, ЗМІ), діяльність різноманітних громадських об’єднань, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави.

Основні ознаки демократичного режиму:

• Легітимне проведення виборів вищих і місцевих представницьких органів.

• Плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей.

• Рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання своїх обов’язків.

• Демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами примусу.

• Вільне існування всіх форм власності.

• Пріоритет загальнолюдських цінностей.

Антидемократичний режим – це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, особливо її свободи, честі й гідності, коли заборонена легальна діяльність політичних партій і громадських об’єднань, які перебувають в опозиції.

Авторитарний режим – це:

1. стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки.

2. За якого державна влада здійснюється шляхом скасування або обмеження основних прав людини.

3. Коли стримують діяльність політичних партій та інших суспільних угрупувань, народ не визнають основним носієм і сувереном влади.

4. Дії державних органів і громадських організацій суворо регламентують, а можливості опозиції зведені до мінімуму, допускаються політичні репресії.

5. Де відбувається формалізація і спрощення політичних процедур та інститутів, що пов’язують державу і суспільство.

Тоталітарний режим – це спосіб організації державної влади, за яким здійснюється монопольний контроль над всіма сферами життя суспільства і над особистістю. Тоталітарний режим – це крайня форма авторитаризму.

Основні ознаки антидемократичного режиму:

1. Життєдіяльність суспільства і кожного окремо взятого громадянина абсолютно регламентована.

2. Влада на всіх рівнях формується закрито однією чи декількома особами з правлячої верхівки.

3. Влада не контролюється населенням.

4. Розмежування політичних сил, як правило влада належить одній партії.

5. Будь-яке відхилення від встановлених правил негайно придушується.