3. Етика взаємовідносин в умовах стаціонару.

Умови роботи в лікарні доволі стабільні. В кожному відділенні знаходиться відповідна кількість хворих з довготривалим лікуван­ням. Це зобов’язує до того, щоб відносини між персоналом відповідали етико - деонтологічним вимогам, зовнішня та внутрішня культура бу­ла на високому рівні. Стаціонар - це зразок якості медичного обслуговування населення. Приказка "і стіни лікують" буде справедливою, якщо в лікувальному закладі має місце відповідний рівень взаємовідносин між медперсоналом, висока дисциплінованість, культура і якість обслуговування.

Лікувальний процес - це не тільки лікарський вплив, але й не в меншій мірі психотерапія, яка проявляється у специфіці естетичних взаємовідносин між хворими та медпрацівниками і має великий вплив на хворого. Велике значення при спілкуванні се­реднього медпрацівника з хворим має чуйність, тобто, уважне вислуховування і прагнення зрозуміти його хвилювання. Це сприяє під­няттю настрою, відвернення від важких думок, заспокоєння хворого.

До важливих питань медичної етики відноситься етика взаємовід­носин медичного працівника з рідними та близькими хворого. Не потрібно розповідати родичам хворого про симптоми і можливий прогноз захворювання. При бесіді з хворим родичі можуть передати йому зміст бесіди, щось неправильно розповісти, доповнити своїми припущеннями. В результаті хворий може бути невірно інформований про своє захворювання.

Вірна тактика спілкування середнього медичного персоналу з рідними та близькими хворого створює належну психологічну рівновагу в такій важливій ланці лікувального процесу, як хворий - родич - медичний персонал. Хвора людина, яка знаходиться далеко від дому, сумує за близькими людьми, жде їх приходу. Для неї це свято і медпрацівники повинні зробити все можливе, щоб воно нічим не затьмарю­валось.

4. Тактика медичного працівника у клініці внутрішніх захворювань.

У терапевтичних відділеннях як правило, знаходяться хворі самого різного профілю - з захворю­ваннями серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, орга­нів дихання, нирок та ін. Нерідко їх больовий стан потребує довгого лікування.

В клініці внутрішніх захворювань постійно приходиться мати справу з соматогенними та психогенними порушеннями. В тих, чи інших випадках хворі висловлюють велику кількість різних скарг і дуже насторожено відносяться до свого стану.

Хворі з соматичними психічними порушеннями потребують особли­вої уваги так як, крім допомоги, обумовленої основним захворюван­ням, їм необхідно проводити лікування з приводу психічних розладів. Слід пам’ятати, що такі хворі дуже хворобливо реагують навіть на пропозицію проконсультуватися у психоневролога, а деякі вважають цю пропозицію образливою. До багаточисельних скарг та прохань хворих потрібно відноситись з терпимістю, проявляти психотерапевтичний підхід, який являється для них одним з найважливіших методів лікувальної дії. Свою психотерапевтичну тактику необхідно узгоджувати з лікарем, вияснити, як краще відповідати на різноманітні прохання таких хворих, які ліки слід давати.

Особливої уваги потребують хворі з деліріозним та онейроїдним порушенням свідомості, так як під впливом галюцинаційних марень, переживань вони можуть здійснювати небезпечні як для них, так і для оточуючих дії. В таких випадках потрібна швидка консультація психіатра.

Медичний працівник повинен знати, що різноманітні психічні хвилювання можуть загострити не тільки ті, що є невротичні симптоми, але й приховано протікаючі соматичні патологічні процеси. Необхідно завжди пам’ятати про тісний взаємозв'язок психічного і соматично­го як єдиного цілісного стану організму людини в механізмі розвитку больових розладів. Особливої уваги заслуговують депресивні порушення різного ступеня вираженості - від легкого пригніченого настрою до вираженої депресії. Під час такого стану нерідко виникають суїцидні думки та спроби. При виявленні подібних розладів у хворих потрібно негайно повідомити про це лікаря.

5. Тактика медичного працівника в клініці хірургічних захворювань. Хірургія відноситься до тієї галузі медицини, де значення прак­тичних навичок виключно велике. Усі думки та увага хі­рургів, операційних і палатних сестер концентруються на операційній, де проходить основна робота - операція. Якщо в операційній ве­дуча роль відводиться лікарям-хірургам і анестезіологам, то в передопераційний і особливо післяопераційний період багато залежить від уважного та чуйного відношення до хворого медсестер та молод­шого медичного персоналу. Деякі хірурги надзвичайно справедливо вважають, що операція - початок хірургічного лікування, а результат її визначає хороший догляд в післяопераційний період. До проблем психологічного плану відноситься страх перед операцією. Складні питання виникають під час спілкування з хворими, оперованими з приводу злоякісного новоутворення. Вони стурбовані своїм подальшим життям, запитують чи злоякісна в них пухлина, чи були метастази і т.п. В бесіді з ними треба бути обережними. З такими хворими необхідно проводити психотерапевтичні бесіди.