Міністерство охорони здоров’я України

Шепетівське медичне училище

Лекція № 9.

Предмет: «Основи психології та міжособове спілкування.»

Спеціальність: «Стоматологія», «Лікувальна справа»

Тема: Культура поведінки та особливості взаємовідносин медичних працівників з хворими. Стосунки медичних працівників між собою.

Кількість годин: 2

www.psihologia-smedu.narod.ru

Викладач: Зашинський

Сергій Васильович

ПЛАН:

1. Культура взаємовідносин медичних працівників.

2. Етика взаємин в умовах позалікарняних лікувальних установ.

3. Етика взаємовідносин в умовах стаціонару.

4. Тактика медичного працівника в клініці внутрішніх захворювань.

5. Тактика медичного працівника в клініці хірургічних захворювань.

6. Тактика медичного працівника в акушерсько-гінекологічній клініці.

7. Тактика медичного працівника в клініці дитячих захворювань.

8. Тактика медичного працівника в психіатричній лікарні.

9. Тактика медичного працівника в умовах амбулаторного прийому.

10. Принципи при спілкуванні з хворими.

Самостійне опрацювання: Поняття колективу. Міжособистісні стосунки у колективі.

Принцип колегіальності медичного колективу.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

-Основна:

1. Тернопільська В.І. Психологія для старшокласників: нав. Посібник- К.:Центр навчальної літератури, 2004.- 272 с.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.:МАУП, 2001.

3. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2003. -344 с.

3. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов – на – Дону:”Феникс”, 2002. -352 с.

3. Косенко В.Г., Смоленко Л.Ф., Чебуракова Т.А.

Медицинская психология для медсестер и фельдшеров /Серия „Медицина для всех”.- Ростов н/Д: „Феникс”, 2002.- 416 с.

6. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240с.

-Додаткова:

1. Полянцева О.И. Психология. Серия «Медицина для вас». – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. 416 с.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб.-К.: Вища шк., 2000. – 479 с.: іл.

3. Матвеев В. Ф. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии. - :Медицина, 1984 – 176 с.

1. Культура взаємовідносин медичних працівників.

При розгляді проблеми етики поведінки медичних працівників необхідно виділити основні та загальні питання, яких слід дотримуватись незалежно від того, де працює медпрацівник, в поліклініці (диспан­сері) чи лікарні.

В загальних питаннях умовно можна виділити два основних:

дотримання правил внутрішньої культури - правил відношення до праці, дотримання дисципліни, бережного відношення до суспільно­го надбання, дружелюбності і почуття колегіальності;

дотримання правил зовнішньої культури поведінки - правил шляхетності, ввічливості, гарних манер і відповідного зовнішнього виг­ляду (зовнішня охайність, необхідність слідкування за чистотою свого тіла, одягу, взуття, відсутність зайвих прикрас та косметики, білосніжний халат і медична шапочка чи хустинка та ін.). Ці складові складають медичний етикет. До правил зовнішньої культури відносять­ся також форма привітання і вміння тримати себе серед колег та хворих, вміння вести бесіду відповідно до обставин та умов.

Все це можна назвати медичним етикетом.

До правил зовнішньої культури ставиться також форма вітання й уміння тримати себе серед колег і хворих, уміння вести бесіду відповідно обстановці й умовам.

Правила етикету вироблені багатовіковою історією медицини. Ці вимоги зовнішньої поведінки медичного працівника стосуються всіх членів медичного колективу. На жаль, серед медичних працівників, особливо молодих, спостерігається зневага до зовнішнього вигляду.

Однією з вимог зовнішньої культури поведінки є вимога взаємної ввічливості. Насамперед, це стосується необхідності привітати один одного, не проявляючи при цьому фамільярності.

Дуже важливо бути стриманим і тактовним, володіти собою і зважати на бажання інших людей. Розмовляючи з колегою, особливо зі старшими колегами, треба вміти слухати співрозмовника, не заважаючи висловити йому те, що він думає, а потім, якщо в цьому є потреба, спокійно заперечити, але без брутальності й особистих випадів, тому що це не сприяє з'ясуванню питань, а свідчить про безтактність і нестриманість. Нетактовна і недоречна голосна розмова в медичних установах, не говорячи вже про спробу з'ясування особистих відносин.

Стриманість і почуття такту також необхідні у відносинах з колегами, пригнобленими особистими переживаннями. Безтактно запитувати в них про причини поганого настрою, так сказати - «лізти в душу». Уміння дорожити своїм і чужим часом є зовнішнім проявом внутрішньої зібраності й дисциплінованості людини.

Зовнішня культура поведінки, за словами А.С. Макаренко, не тільки корисна для кожного колективу, але й прикрашає його.

Згуртованість, дружнє взаєморозуміння, нормальні відносини всіх членів колективу один з одним, дотримання субординації, повага праці кожної людини, дух чесної відвертої критики створюють певний «психологічний клімат», сприятливо впливають на якість роботи.

Інтриги розкладають колектив, що у цих умовах розпадається на ворогуючі групи. Ці настрої нерідко стають відомі й хворим. Колектив у таких випадках стає важкокерованим. Подібні дії суперечать етиці медичного працівника.

Одним з основних принципів моралі медичного робітника, які складають ядро його внутрішньої культури є сумлінне відношення до праці. Праця медичного працівника спрямована на збереження, зміцнення та від­новлення здоров’я людей, являється почесним та відповідальним дер­жавним завданням.

Праця медичних працівників потребує великого напруження духовних і фізичних сил, бо вони вдень та вночі, в будь-яку погоду та за будь - яких умов поспішають на допомогу хворому, і проводять біля його ліжка стільки часу, скільки буде потрібно для його спасіння. Ця праця пов’язана з великою відповідальністю.