- •14.Розлади відчуттів.
- •20.Розлади уяви.
- •21.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення. Основні мислительні операції.
- •22.Поняття про мислення. Форми мислення.
- •23.Поняття про мислення. Різновиди мислення.
- •24.Мислення. Розлади мислення.
- •25.Пам’ять як одна з найважливіших функцій людського мозку. Теорії пам’яті.
- •26.Пам’ять. Різновиди пам’яті.
- •27.Пам’ять. Основні процеси пам’яті та їх характеристика.
- •28.Характеристика розладів пам’яті.
- •33.Види вольової діяльності. Довільні дії та їх особливості.
- •39.Система педагогічних наук.
- •40.Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •41.Основні етапи розвитку педагогіки та освіти. На зорі людства.
- •42.Розвиток педагогічної думки в Стародавній Греції та Римі. У Древній Греції були дві основні системи виховання: спартанська і афінська.
- •43.Епоха середніх віків у сфері освіти та виховання.
- •44.Педагогіка епохи Відродження.
- •45.Історія української школи й педагогіки.
- •46.Процес розвитку й формування особистості.
- •47.Вікова періодизація.
- •48.Проблема акселерації.
- •52.Розвиток і виховання.
- •55. Предмет психології та її завдання.
- •72.Виникнення та історичний розвиток людської свідомості.
- •73.Поняття про особистість та її структуру.
- •Критерії темпераменту:
- •80.Первинні та вторинні вміння. Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.
- •81.Виховна функція.
24.Мислення. Розлади мислення.
уповільнення мислення - виникнення асоціацій украй уповільнюється, число асоціацій зменшується, вони виникають із працею, їх мало, зміст їх одноманітно й бідно. Хворі скаржаться на втрату здатності до мислення, ослаблення розумових здатностей, інтелектуальне отупіння.
Незв'язність мислення - втрата здатності до утворення асоціацій, до з'єднання сприйняттів, подань, понять, до відбиття дійсності в її зв'язках і відносинах. Це втрата здатності до самих елементарних узагальнень, до здійснення аналізу й синтезу. Мова хворих при цьому представляє набір не зв'язаних змістом слів.
Докладність мислення - розлад асоціативного процесу, коли утворення нових асоціацій украй уповільнюється внаслідок тривалого домінування попередніх. Виражається у в'язкості, тугоподвижности мислення, зниженні його продуктивності. При цьому наступає втрата здатності виділення головного із другорядного, істотного з несуттєвого.
Персеверация мислення - тривале домінування при загальному різко вираженому утрудненні асоціативного процесу однієї якої-небудь думки, одного якогось подання. При цьому на різні питання дається той самий відповідь за рахунок домінування у свідомості обмеженого числа думок і подань.
Резонерство - великі й марні міркування.
Шперрунги - мимовільні обриви думок.
25.Пам’ять як одна з найважливіших функцій людського мозку. Теорії пам’яті.
Пам'ять - це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, зберігання та наступного відтворення. Однією з перших психологічних теорій пам'яті, що досі не втратила наукового значення, булаасоціаністська теорія. Вихідним принципом для неї стало поняття асоціації, що означає зв'язок, з'єднання. Механізм асоціації полягає у встановленні зв'язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості, та його відтворенні індивідом. Основними принципами утворення асоціацій між об'єктами є: збіг їхнього впливу в просторі і часі, схожість, контраст, а також їхнє повторення суб'єктом. Біхевіористичній теорії пам'яті підкреслено роль вправ, необхідних для закріплення матеріалу. В процесі закріплення відбувається перенесення навичок - позитивний або негативний вплив результатів попереднього навчання на подальше. На успішність закріплення впливає також інтервал між вправами, міра подібності та обсяг матеріалу, ступінь научіння, вік та індивідуальні відмінності між людьми.
Діяльнісна теорія пам'яті спирається на теорію актів, представники якої (Ж. Піаже, А. Валлон, Т. Рібо та ін.) розглядають пам'ять як історичну форму діяльності, вищий прояв якої - довільна пам'ять. Мимовільну пам'ять вони вважали біологічною функцією, у зв'язку з чим заперечували наявність пам'яті у тварин, а також у дітей до 3-4 років.
26.Пам’ять. Різновиди пам’яті.
Залежно від того, що запам'ятовують і відтворюють, розрізняють за змістом чотири різновиди пам'яті: образну, емоційну, рухову і словесно-логічну.
Суть ОБРАЗНОЇ ПАМ'ЯТІ - у запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків І відношень між ними.
Залежно від того, якими аналізаторами людина сприймає об'єкти під час їхнього запам'ятовування, образна пам'ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо. Фізіологічною основою образної пам'яті є тимчасові нервові зв'язки першосигнального характеру. Однак у ній бере участь також друга сигнальна система. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду.
Образна пам'ять - це пам'ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, які колись сприймала людина. Образи, які містяться в пам'яті, з часом трансформуються: спрощуються, втрачають яскравість, стають більш узагальненими, на перший план виходять суттєві ознаки матеріалу, а подробиці стираються. Найменше змін зазнають незвичайні зорові образи.
У пам'яті можуть зберігатися не тільки предметні образи сприйняття, а й безпредметні образи, пов'язані з пережитими відчуттями. Людина може, наприклад, уявити собі просто синій колір, або звук певного тону, або відчуття зубного болю, або кислий смак.
Образна пам'ять здебільшого виявляється у дітей і підлітків, але є важливою для деяких професій. У дорослих провідним видом пам'яті, як правило, є словесно-логічна.
Винятком серед інших є ейдетичні образи, які зберігаються в пам'яті без змін, не втрачаючи яскравості й чіткості.
СЛОВЕСНО- ЛОГІЧНА пам'ять полягає в запам'ятовуванні думок, понять, суджень, умовиводів, які відображають істотні зв'язки і відношення предметів І явищ, їхні загальні властивості.
