- •1. Світогляд. Його структура та роль в житті людини.
- •2. Особливості міфологічного світогляду
- •3.Релігійний світогляд
- •4.Філософія як теоретична форма світогляду
- •5. Основне питання філософії
- •6. Взаємозв’язок філософії і конкретних наук.
- •8. Предмет і структура філософського знання.
- •15. Філософія Стародавньої Індії (брахманізм, вайшешика, буддизм) та Стародавньою Китаю (даосизм і конфуціанство).
- •17. Мілетська натурфілософія
- •19. Діалектична філософія Геракліта.
- •20. Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона.
- •21. Атомістична філософія Демокріта.
- •22. Загальна характеристика класичного періоду у розвитку античної філософії.
- •23. Загальна характеристика софістичної філософії. Сутність релятивізму.
- •24. Проблема людини у філософії Сократа.
- •25. Об’єктивно-ідеалістична філософія Платона
- •26. Проблема пізнання у філософії Платона
- •27. Вчення Платона про суспільство
- •28. Вчення про буття і знання в філософії Арістотеля
- •29. Вчення про матерію і форму в філософії Аристотеля.
- •30. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •31. Номіналізм і реалізм.
- •32. Співвідношення віри і розуму в філософії Тертуліана і Августина Аврелія.
- •33. Співвідношення віри і розуму в філософії Томи Аквіиського і Дунса Скотта.
- •34. Загальна характеристика філософії Відродження.
- •37. Натурфілософський напрямок філософії Відродження
- •36. Реформаційна гілка Відродження
- •38. Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •41. Емпіризм у філософії хуіі ст. (ф. Бекон, Дж. Локк).
- •42. Концепції суспільної угоди та громадянською суспільства в філософії Нового часу (т.Гоббс. Дж,Локк).
- •43. Проблема становлення громадянською суспільства в Україні.
- •44. Проблема свободи і необхідності в філософії Спінози.
- •45. Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів хуііі ст.
- •46. Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •47. Трансцендентальна філософія Канта.
- •48. Вчення і. Канта про знання.
- •50. Загальна характеристика філософії г.Гегеля. Діалектика Гегеля.
- •51. Концепція суспільного прогресу Гегеля.
- •52. Проблема відчуження в філософії марксизму.
- •53. Сутість та історичні форми позитивізму
- •54. Філософія позитивізму та неопозитивізму
- •55. Філософія постпозитивізму. Концепція наукових революцій т. Куна.
- •56. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму
- •57. Проблема людини в філософії екзистенціалізму
- •58. Проблема свободи і відповідальності в філософії скзистенціалізму
- •59. Ірраціоналізм і "філософія життя".
- •60. Місце української філософії у структурі всесвітньої філософії.
- •61.Українська філософія ху1і-хуiii ст.
- •62. Києво-Могилянська Академія як перший в Україні центр професійної філософії
- •63. Філософія г.Сковороди і сучасність
- •64. Філософія серця п.Юркевича
- •65. Проблема буття у філософії. Буття і матерія.
- •66. Поняття і структура соціальною буття.
- •67. Еволюція уявлень про свідомість.
- •68. Сутність та структура свідомості.
- •69. Свідомість та самосвідомість.
- •70. Антропосоціоігенез та його сутність.
- •71. Буття людини як проблема філософії.
- •72. Проблема діяльнісної сутності людини.
- •73. Практика. Її форми та роль у житті людини і суспільства.
- •74. Проблема творчості у філософії.
- •75. Діалектика як концепція розвитку.
- •76. Специфіка соціального пізнання
- •77. Пізнання як предмет філософською аналізу
- •78. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Зміна уяв про суб’єкта пізнання
- •79. Структура процесу пізнання
- •80.Форми чуттєвого та раціонального рівня пізнання
- •81. Наука як специфічна форма пізнавальної діяльності.
- •82. Методи емпіричного та теоретичною рівня наукового пізнання.
- •83. Форми наукового пізнання (факт. Проблема, гіпотеза, теорія).
- •84. Проблема істини в філософії.
- •85. Філософське розуміння особистості.
- •86. Проблема ролі особи в історії. Особистість і маси в історичному процесі
- •87. Загальна характеристика формаційної концепції суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація».
- •88. Суспільний прогрес, та його критерії. Історія людства як прогрес свободи.
- •89. Загальна характеристика цивілізаційної концепції суспільства.
- •90. Поняття культури і цивілізації. Загальнолюдські цінності.
- •91. Глобальні проблеми сучасності. Їх сутність та шляхи розв'язання.
5. Основне питання філософії
Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом як формами суспільної свідомості — одне з найважливіших надбань людської культури. Історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.
Філософськіідеї, школи, напрямиподібно до людей, якіїх створили, завжди належать до певноїепохи, країни. Цеаксіома. Але частинаідей, проблем, думок зберігаютьсястоліттями і навітьтисячоліттями і не знаютьпросторових та часовихмеж. Багато у філософіїналежить (абоналежатиме) тількиісторії. Середбагатьох причин філософськоїнеперервності й універсальності не малу роль відіграютьвнутрішнялогікарозвиткуфілософськихзнань та національнітрадиції у формі постановки філософських проблем, підходів до їхньоговирішення.
В історіїфілософіїсклалися і у певнихмодифікаціях перманентно повторюються так званівічніпроблеми. Щотакелюдина? Щотаке природа, абоширше — Всесвіт? Якийміж ними зв'язок, залежність? Чиможелюдинапізнати себе, природу, суспільство? Якіформи, методи, засобипізнання? В чомувідмінністьявищ і сутностіматеріального і духовного, ідеальногосвіту? Який з цихдвохсвітів є основою для виникнення й існування другого світу? Чивонинезалежні один від одного? Щотаке свобода? Чи є підстави для того, щоблюдина і суспільство могли сподіватися на здобуттясвободи? Щотакелюдськіцінності — Істина, Добро, Мудрість, Гармонія? Щотакежиття та смерть, якеїхнєцінніснезначення для окремоїлюдини і суспільства?
Це далеко не повнийперелік "вічних" філософських проблем. Розвитоксуспільства, пізнаннявисуваєнові й новіфілософськіпроблеми. Підвпливомновихзнань і нових духовно-культурних та соціальних умов "вічні" філософськіпроблемитакожвирішуються по-новому.
Щоб правильно зрозумітиспецифіку предмета філософи, розглянемоще одну сторону філософськогоосмисленнядійсності. Будь-яка наука завждидосліджуєтічиіншіявищадійсності (природи, суспільства, мислення) як об'єкти, тобтонезалежновідпізнаючоїлюдини (суб'єкта). Філософія ж вивчаєсвіт і людину разом, всіздобутізнання вона обов'язковоспіввідноситьізлюдиною. Інколикажуть, щофілософіявивчаєсуб'єктно-об'єктнівідносини. І це правильно. Щотакелюдина? Яке їїмісце у світі? Як складаютьсяїївзаємовідносини з іншими людьми, з природою тощо? Спираючись на якіпринципи .можнадосягти максимального успіху в організаціїсуспільногожиття? У чомуполягаютькритеріїсуспільногопрогресу? На ці та багатоіншихважливихзапитаньможедативідповідьтількифілософія.
6. Взаємозв’язок філософії і конкретних наук.
Філософія - це наука про закони розвитку природи, суспільства, людини та пізнання. Філософія на якусь частинку і не наука, вона інтегрує знання здобуті окремими науками, і таким чином виникає загальна картина світу. Філософія спирається на наукові знання.
Філософія поєднує 2 типи свідомості: 1-наукове, 2-не наукове.
**************
Кожна з наук, систем знання (це стосується і природознавства, і суспільствознавства) зробила предметом свого дослідження окремі сфери, проблеми, у той час як філософія орієнтована на інтеграцію та удосконалення конкретних знань про людину, суспільство, природу, Всесвіту.
Так, якщо звертатися до суспільних наук, то, наприклад, соціологія досліджує закони становлення, функціонування, розвитку суспільства, соціальних відносин і соціальних спільнот, політологія вивчає систему політичних відносин, політичного життя суспільства, аналізує категорію «влада», а також її використання та розподіл в суспільстві; психологія займається дослідженням індивідуальних особливостей людини, її поведінки; економіка вивчає в узагальненому вигляді (як і всі зазначені вище науки, дослідницькі інтереси яких мають певну конкретизацію) виробництво, розподіл, обмін, споживання матеріальних ресурсів.
Саму ж філософію не можна зводити до тлумачення її як науки. Філософія не є наукою, хоча також, як і наука, виступає формою суспільної свідомості, яка відображає світ у загальних поняттях, прагне обгрунтувати свої положення, довести їх, виразити в теоретичній формі. Але якщо чітке наукове знання відповідає на питання «як?», «Чому?», То філософія пов'язана з пошуком відповідей на питання «для чого?», «З якою метою?». Наукове мислення відкидає будь-які прояви ставлення людини до світу, - для філософії це дуже важливо, тому що рефлексія є основним змістом і метою філософії.
**************
Філософія вивчає універсальні, загальні зв'язки, проте, структурує свій об'єкт; тому традиційно в філософському знанні виділяються наступні напрямки або розділи:
Онтологія - вчення про буття;
Антропологія - вчення про людину;
Гносеологія - теорія пізнання;
Логіка - наука про закономірності абстрактного мислення; Методологія - наука про методи пізнання і межі їх застосування;
Аксіологія - вчення про цінності;
Соціологія наука про загальні закони розвитку суспільства;
Етика - філософська теорія моралі і моральності; Естетика - наука про закономірності існування і створення прекрасного у світі.
На різних етапах розвитку філософії і в різних філософських школах на перший план висуваються ті або інші проблеми. Це залежить від потреб суспільної практики і науки, а також від філософських традицій.
№ 7 .Причини і передумови виникнення філософії. Міфологія і філософія як способи пояснення світу.
Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнювальний характер знання, принциповий антропоцентризм, прагнення досягти абсолютів тощо.
Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибоке і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія виникає як спроба знайти відповіді на основні світоглядні питання за допомогою міркування з метою орієнтації людини у світі.
Філосо́фія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду. Філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.
Міфоло́гія — сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя. На ранній стадії людської історії в міфах химерно поєднувались елементи реалістичних знань про дійсність, художні образи, моральні приписи й норми, релігійні уявлення. Найпоширенішими були оповіді про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця, зірок та ін. (космогонія), про походження тварин, появу людини (антропогонія), про всесвітній потоп і т. д. Сукупність міфів складає основу міфологічного світогляду, властивого первісним народам. На зміну міфологічному світогляду з часом приходить релігійний, філософський і науковий.