5. Ціннісний і процедурний підходи до визначення сутності демократії

Сучасні трактування демократії можуть бути зведені до двох інтерпретацій її суті, американські політологи К.Джанда, Дж.Беррі і Дж.Голдман визначили ці підходи як процедурний і ціннісний.

Процедурний підхід виходить з того, що демократія - це форма правління, і акцентує увагу на процедурах, які дозволяють народу проявити свою волю (вибори, мітинги, збори громадськості). Ці процедури вказують на те, хто бере участь у прийнятті важливіших рішень, як враховується кожен голос і скільки голосів необхідно для досягнення рішення. Відповідно виділяються критерії демократії: універсальна політична участь, політична рівність ("одна людина - один голос ", принцип більшості).

Ці принципи поширюються як на пряму, так і на представницьку демократію. Щодо останньої прибічники процедурного підходу наполягають на четвертому принципі - принципі реагування (відгуку) влади на суспільну думку.

Ціннісний підхід – типова ознака "людського виміру” політики, суспільного життя взагалі. Поняття "цінність” вказує на те, якого значення надає людина тим політичним реаліям, з якими вона має справу, який сенс для її існування мають суспільна справедливість, рівність, влада, наявність чи відсутність опозиції тощо. Ціннісні орієнтації – надання переваги певним смислам чи відторгнення останніх – є внутрішньою, духовною мотивацією людської поведінки, вони багато в чому зумовлюють діяльнісні програми особистості, її "проект” життя.

На практиці ціннісні підходи та орієнтації проявляються в тих оцінках, які людина застосовує до обставин, політичних подій, життєвих ситуацій та конфліктів, до самої себе.

6. Функції і значення демократії у сучасному світі

Функції демократії можна поділити на дві групи:

• що розкривають зв'язок із суспільними відносинами;

• що виражають внутрішні функції діяльності держави.

До числа найзагальніших функцій демократії можна віднести такі.

1) Організаційно-політичну — організація політичної влади на демократичних засадах. Вона містить у собі підфункцію самоорганізації народу (самоврядування) як джерело державної влади і виражається у наявності організаційних зв'язків між суб'єктам демократії: органами держави, державними організаціями, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами.

2) Регулятивно-компромісну — забезпечення плюралізму діяльності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянського суспільства і держави. Правовим засобом забезпечення даної функції є врегульованість правових статусів суб'єктів демократії.

3) Суспільно-стимулюючу — забезпечення оптимального служіння держави суспільству, стимулювання, урахування і використання громадської думки і активності громадян (консультативних референдумів, наказів, листів, заяв тощо) при розробці та прийнятті державних рішень.

4) Установчу — формування органів державної влади і органів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).

5) Контрольну — забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; підконтрольність і підзвітність усіх ланок державного апарату (наприклад, контроль представницьких органів за виконавчими органами, звіт останніх перед першими).

6) Охоронну — забезпечення державними органами безпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості, форм власності, запобігання правопорушенням і припинення їх.

Щодо оцінки значення демократії у світовій політичній думці існують ціннісні й раціонально-утилітарні обґрунтування демократії. Перші з них розглядають демократію як самоцінність (незалежно від її економічного й соціального впливу), як реальне втілення в державному устрої найважливіших загальнолюдських цінностей: волі, рівності, соціальної справедливості й т.п. Друга, раціонально-утилітарна група аргументів на користь демократії трактує її як найбільш раціональну, корисну для громадян форму організації. Затверджується, що демократичне правління дозволяє всім суспільним групам артикулировать і гармонійно сполучити свої інтереси. Воно збільшує сприйнятливість суспільства до нових віянь, вимогам часу й різних соціальних сил, підвищує ймовірність знаходження оптимальних рішень.

Аналіз демократії, демократичного режиму в реаліях життя, досвіду існування і діяльності з допомогою описово-емпіричного підходу демократія виступає нормативним ідеалом, а не характеристикою реальних демократичних держав.

Демократія являє собою механізм виявлення й добору соціальних альтернатив. Разом з конкурентними ринковими структурами вона робить суспільство відкритим для будь-яких ідей і варіантів розвитку, що воліються народом.

1) Демократія здатна гарантувати захист громадян від державної сваволі.

2) Забезпечує легітимність політичної системи - влада особливо потребує визнання народом за допомогою демократичних процедур.

3) Дозволяє мирно вирішувати соціальні конфлікти.