15 Головні події другого періоду релігійних війн

Друга війна почалася з того, що Гізи, не задоволені поступками гугенотам, стали готувати міжнародний альянс католицьких держав. Гугеноти на чолі з Колиньи відреагували на це союзом з Єлизаветою Англійської і протестантським пфальцграфов Вольфгангом Цвайбрюкенскім, який привів на допомогу гугенотам 14 000 своїх підданих, поклавши початок традиції втручання пфальцграфов у французькі громадянські війни, що проіснувала до кінця століття. У вересні 1567 принц Конде відновив свій план викрадення короля, на цей раз Карла IX, з Мо. Одночасно відкрито оголосили себе гугенотами жителі Ла-Рошелі і ряду інших міст, а в Німі сталася різанина католицьких священиків. У листопаді в битві при Сен-Дені наклав головою коннетабль Монморансі. Королівська скарбниця була порожня, командувати армією було нікому, що змусило короля піти на мир в Лонжюмо (березень 1568), який не вирішив жодного питання і служив лише відстрочкою великомасштабних бойових дій.

16 Третій період релігійної війни у франції. Їх наслідки

У 1569 році католики здобули низку важливих перемог, проте у 1570 році зазнали поразки при Арне-ле-Дюкі. Тому було укладено новий мир. Однією з його причин також було фактично банкрутство королівської скарбниці, неможливість сплачувати виплати найманцям.

В цей час адмірал Гаспар де Коліньї вирішив, що зовнішня загроза повина об'єднати обидві табори. деякий час в цьому його підтримував король Карл IX. Вони планували напасти на нідерланди, де на той час відбувалося повстання проти іспанії. Коліньї й король вважали здобути реванш за поразку в Італійських війнах та успіхом проти зовнішнього ворога об'єднати країну. Водночас Іспанія почала тиск на королеву Катерину Медічі й католицьку партію щодо неможливості їх союзу з протестантами. До цього додалося впевненість Медічі та Гізів стосовно неможливості збройно протидіяти іспанцям. Тому вирішено було позбутися внутрішньої загрози для королівства — лідерів гугенотів. Для цього обрано привід весілля Маргарити Валуа та одного з лідерів гугенотів Генріха Наваррського. У 1572 році відбувається Варфоломійська ніч — винищення гугенотів. Втім план Медічі та Гізів зазнав змін. після зниженя протестанських лідерів на чолі із Гаспаром де Коліньї низка католицьких вождів на чолі з старшиною Парижою розпочали різанину усіх гугенотів, які перебували у Парижі. В подальшому це ненавмисно перекинулося на інші міста Франції. В цілому вже відбувалася боротьба між провідними родами у кожному місті, які лише прикривалися релігійними догмами.

Перший період релігійних воєн у Франції.

Релігійні війни - збройний конфлікт у Франц між катол і проте-ми, які тривали з перервами 36 років (1562-1598). Вони почались в 1562 з епізода в містечку Вассі, коли герцог Гіз із своєю збройною силою напав на молитовні збори гугенотів. І період війн – 1562-1570(2) це п-д до Варфоломієвої ночі – без особл жорстокості.Обидва угруповання намагалися захопити короля і правити від його імені. Через брак коштів армії невеликі(16ст – п-д найманих армій). Королем на той час був десятилітній Карл ІХ, син Франциска ІІ, проте влада зосереджувалась в руках його матері Катерини Медичі. Католики мали підтримку на півночі Франції і в Парижі. Суттєву допомогу їм надавала Іспанія(дин Гізів). Надійною опорою гугенотів (прихильники кальвінізму) був південь Франц, їх підтримувала Англія. Військові дії велися із змінним успіхом, обидві сторони зазнавали значних втрат. Зокрема, загинули такі визначні лідери як Антуан Бурбон, Франсуа де Гіз, принц Луї де Конде. 8 серпня 1572 між королем і гугенотами був укладений Сен-Жерменський едикт примирення(вершина успіху гугенотів). На цей час керівниками гугенотів були: наваррський король Генріх та адмірал Гаспар де Коліньї. Католиків очолювали Гізи. Згідно договору гугеноти одержували 4 фортеці(Мотобан, Коньяк,Ларошель, Лашаріте), мали право займати великі державні посади, право на свободу віросповідання по всій країні.

Головні події другого періоду релігійних воєн у Франції.

1572-1576–ІІ період. У 1572 р. виник план примирення з допомогою династичного шлюбу-Генріха Бурбона і Маргарити Валуа, сестри Карла ІХ. Цей проект був зірваний Гізами, які боялись посилення гугенотів. Гугеноти, які приїхали на весілля, були перебиті 24 червня 1572 р. (Варфоломіївська ніч). Ці події викликали ще більшу ворожнечу у суспільстві. На Пд Франц гугеноти підняли повстання. У союзі з містами вони створили Гугенотську конфедерацію. Це була своєрідна держава в державі, яка мала армію і систему податків. Сформувалась політична ідеологія гугенотів, які боролись проти абсолютизму. В памфлетах гугенотських публіцистів(монархомахи) виславлялись середньовічні Генеральні штати. Юбер Ланге і Дю Плессі Морне–публіцисти. Юній Брут напис“Позов до тиранів”, де зазначав, що тільки Бог має необмежену владу, земні ж правителі – божі васали. Після Варфолом ночі відбулися ще дві битви 1572 та 1575. Гугеноти оволоділи рядом міст. Сансер було взято королівськими військами, проте Ла-Рошель вистояло. Договори укладені після після четвертої битви – Ларошельської та п’ятої – у Больє були благополучними для гугенотів. Король погодився із всіма вимогами гугенотів. Протестанти отримали свободу віросповідання всюди, крім Парижу та території королівського двору; право організовувати свої відділи при судовій палаті; передано 8 фортець. Король також визнав злочин, який був зкоїний у Варфоломіївську ніч та повернув конфісковані помістя гугенотів. Також король повинен був дати згоду на формування протестантської конфедерації, проект якої був складений на двох з’їздах в Міло у 1573 і 1574 загалом всередині Франц сформувалася федеративна республіка(ознака: обирали свого правителя) в якій переважало дворянство та аристократія. У 1575 на з’їзді в Німі ця конфедерація була сформована остаточно.

Третій період релігійних воєн у Франції та їх наслідки.

ІІІ період(1576-1598). Після смерті Карла ІХ у 1574 трон Франц перейшов(регент Катерини Медічі)і в лют.1575 до Генріха(Анжуйський)ІІІ. Католики боялись, що в разі його смерті трон перейде до Генріха Наваррського, його родича, кальвініста. У 1576 католики(ініціатива Гізів)створили Католицьку лігу. Очолив її Генріх Гіз, якого ліга розглядала як претендента на престол. У 1576 в Блуа зібрались Ген штати. Прибічники протест проти спроб Генріха ІІІ примиритись з гугенотами і надати їм свободу віроспо-ння. Гізи повели агітацію проти короля, використовуючи невдоволення низів – ремісників і дрібних торгівців. У 1584–85 утворена Паризька ліга, більш демократична, ніж католицька. Керівники-монахи-фанатики, але основну роль відігравала середня буржуазія. Створений “Комітет 16-ти”. За прикладом Парижа й інші міста перетворювались у незалежні республіки. Король вирішив розігнати Паризьку лігу і позбутися опіки Гізів і почав стягати війська до Лувра. Народ споруджував на вулицях барикади. Тоді король втік у Шартр. У 1588 в Блуа зібрались Ген штати. Король, прагнучи придушити опозицію, наказав убити Гіза. В Парижі вибухнуло обурення. Ліга висунула свого кандидата на престол – брата Гіза, герцога Майєнського. Генріх ІІІ спробував виправити становище і уклав угоду з Генріхом Наваррським, якого проголосив своїм наступником. Весною 1589 обидва королі пішли на Париж. Цього ж року Генріх ІІІ був убитий монахом, членом Ліги. Королем став Генріх Наваррський( Бурбон).“Комітет 16-ти” розпущений. На селі(1592)повстали крокани з гаслом“На гризунів”, громили маєтки дворян, збирачів податків. Народний рух примусив політичних противників піти на примирення і компроміс. Париж згодився прийняти Генріха, який був коронований у Шартрі, але він повинен перейти в католицьку віру(1593-це зробив). Генріх ІV у 1598 видав Нантський едикт, що мав на меті примирити католиків і гугенотів. Католицтво ставало державною релігією, але гугеноти одержували право віросповідання, проводити церковні з‘їзди. Це едикт віротерпимості. Гугеноти на Пд Франц мали 200 фортець, право на збори, на представників при королі. Закінчилась дин Валуа→дин Бурбонів