Її основу становлять:

1.Зміна суспільної форми всіх основних соціальних інститутів — економічних, політичних (передусім інститутів власності), культурних, освітніх; глибокий суспільний переворот і реформування тих соціальних засад і регуляторів, що формують соціальну структуру (вона стала менш жорсткою, рухливішою).

2.Трансформація соціальної природи основних компонентів соціальної структури — класів, груп і спільнот; відновлення їх як суб'єктів власності й влади; поява економічних класів, верств і страт з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей.

3.Ослаблення існуючих у суспільстві стратифікаційних обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців.

В українському суспільстві на рубежі XX—XXI ст. вона характеризується переходом переважно в нижчі верстви населення (феномен «нових бідних», соціальні групи військовослужбовців, інтелігенції).

76. Теорія середнього рівня в соціології.

Соціологічні теорії середнього рівня - це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні специфічні підсистеми суспільства і соціальних процесів.

З одного боку, це конкретизація загальної соціологічної теорії, залежно від предмета дослідження.

З іншого - своєрідне узагальнення конкретних соціологічних досліджень.

В даний час ці теорії міцно увійшли в наукову практику. Одночасно вони породили досить вузьку спеціалізацію соціологів, наприклад поява соціологів, які працюють тільки в галузі соціології сім'ї або соціології освіти, збирають емпіричні дані, узагальнюють їх і роблять теоретичні висновки і моделі тільки в межах цих областей соціологічного знання.

Разом з тим з введенням в наукову практику теорій середнього рівня підвищилася ефективність діяльності соціологів, які займаються фундаментальними дослідженнями, так як вони стали отримувати багаті теоретичні розробки в окремих областях соціології та узагальнювати їх, не звертаючись постійно прямо до емпіричним даним.

Всі теорії середнього рівня можна умовно можна розділити на три групи:

теорії соціальних інститутів (які вивчають складні соціальні залежності і відносини),

теорії соціальних спільнот (що розглядають структурні одиниці суспільства - від малої групи до соціального класу)

і теорії спеціалізованих соціальних процесів (які вивчають соціальні зміни і процеси).

У кожній з виділених нами груп міститься велика кількість теорій середнього рівня, яке збільшується в міру поглиблення і розвитку вивчення суспільства, у міру розвитку соціології як науки.

77. Теорія та практика соціалізації особи.

Людина народжується як біологічна і соціальна істота, а особистістю стає в результаті засвоєння певних знань, соціальних і культурних норм та цінностей того суспільства, до якого вона належить, тобто в процесі своєї соціалізації.

Соціалізація людини — це тривалий процес її входження в суспільство, включення в соціальні зв’язки і відносини, у різні типи соціальних спільностей, унаслідок чого відбувається становлення її соціальності.

Соціальність особи — це система її зв’язків з найрізноманітнішими спільностями (професіональними, соціально-демографіч­ними, етнічними, статусними) та виконання нею певних соціальних ролей.

Соціалізація охоплює всі соціальні процеси і зв’язки, завдяки яким індивід засвоює певні знання, норми, цінності, соціальний досвід, що дозволяє йому функціонувати як повноправ­ному члену суспільства, виконувати певні соціальні ролі 

Соціалізація особи — це загальний, багатогранний процес впливу соціальних умов на життєдіяльність індивіда з метою включення його як дієздатного суб’єкта в систему суспільних відносин.

На цей процес впливають різноманітні чинники, основ­ними з яких є такі: сукупність ролей, елементи соціального середовища, конкретні події, явища і процеси.

Процес соціалізації особи здійснюється упродовж усього життя людини і має кілька етапів і стадій.