2. Підходи до установлення обдарованості.

Існує два основних підходи до установлення обдарованості.

Перший засновується на системі єдиної оцінки, другий — на комплексній (має переваги і частіше використовується).

Останнім часом часто використовується комплексна оцінка “резервуальна модель” Гауена (1975). В результаті тестування, рекомендацій класного керівника на основі багатьох оцінкових процедур виявляють кандидатуру. Дитина повинна або показати високі результати в 3-4 видах оцінки, або набрати певну кваліфікаційну суму балів. Ця модель розработана для дітей молодшого шкільного віку, але маже бути використована і для старших школярів.

Для визначення талановитості використовують питальні листи (вони заповнюються і вчителями і батьками), в таких листах відмічається творчість, природа, математичні здібності, читання, музика, суспільна символіка. Таким чином для визначення обдарованості використовують два суттєво різноманітних джерела — учителя і батьків.

Відібрані діти залучаються до спеціально організованих занять в невеликих групах. Крім батьків, вчителів відіграють значну роль у виявленні обдарованості сімейні лікарі, робітники, зайняті в сфері соціальних послуг — районні бібліотекарі, робітники дитячих закладів та ін.

За визначенням Бусел В.Т. (Великий тлумачний словник сучасної української мови/Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.- К.:; Ірпінь: ВТФ “Перун”,2004.- 1440 с. С.915)

1). пошук - шукання, розшукування чого-небудь - спеціально організоване розшукування кого - , чого-небудь - .

2) виявляти — показувати, робити явним, помітним;

3. Пошуки і виявлення обдарованих дітей. Система пошуку обдарованих дітей.

В одній з своїх робіт Фелдман (1980) висловлював думку про важливість програми дошкільного навчання для обдарованих і підкреслював роль вчителя в інтелектуальному і соціальному розвитку обдарованої дитини. Фелдман вважає, що розвиток, тобто процес послідовних змін, відбувається на декількох рівнях і торкається як загальних так і специфічних його аспектів (універсальні аспекти когнітивного розвитку — це формування ритмічності поведінкових реакцій в часі, комунікативних навичок; докультурних аспектів відносять правила підтримки, релігійні традиції).

Якщо виходити з припущення, що обдарованість в основному пов'язана з високими інтелектуальними здібностями, то логічно вибрати прискорене і розширене навчання традиційного змісту, в якості основи спеціальної дошкільної та шкільної програми. З іншого боку, якщо вважати, що головним фактором обдарованості являються творчі здібності, то тоді пошук повинен бути спрямованим на відбір дітей, які виявили ознаки вищого творчого потенціалу.

Інший визнаний підхід в пошуку обдарованих спирається на використання різноманітних методик попереднього відбору дітей і неперервне спостереження за їхніми успіхами з моменту приходу в групу (якщо не відповідає — не має значних змін в досягненнях або росту зацікавленості — перевести в інший клас). Рензуллі, Рейсом і Смітом (1981) запрпонований принцип “турнікету” - діти включаються і виходять з програми. Робота з пошуку обдарованих починається з оповіщення всіх батьків (рекламні плакати, бюлетні, об'яви по радіо, телебаченню) за місяць до початку індивідуальних обслідувань. Якщо батьки згодні — призначається детальне дослідження розвитку і здібностей дитини (психолог тестує дитину, збирається інформація про рівень інтелектуального і рухового розвитку дитини. Ця інформація поступає від батьків, від спеціалістів, які проводять індивідуальне тестування.

Заключна стадія - відбір має на меті:

1). підібрати найбільш придатних до навчання по спеціальній програмі;

2). забезпечити залучення дітей, які належать до різних расових, етнічних і соціально-економічних шарів населення.

Створюється резервний склад.

Л. Коркан у роботі “Вивчення обдарованих дітей у 1-4 класах” Психолог № 14 (квітень) 2010 р. С.8. Ділиться досвідом і зауважує “Роботу з дітьми розпочинали задовго до початку навчального року. В основу обстеження майбутніх першокласників був покладений принцип достатнього мінімуму: оцінювали лише ті психічні властивості дитини, без знання яких неможливо визначити ступінь її готовності до шкільного старту. З метою виявлення вміння орієнтуватися в навколишньому середовищі, ставлення до школи проводилися діагностичні бесіди індивідуально або з двома-трьома малюками одразу. Це відбувалося неофіційно, а попередньо дитина мала змогу звикнути до нової для неї ситуації. За відмову від відповіді,чи за неспроможність відповісти, дітей не карали, а навпаки, забудь яких утруднень дитину підбадьорили, хвалили, давали час для обмірковування навіть дуже простих запитань.

Для перевірки орієнтації в навколишньому середовищі, загальної обізнаності були запропоновані такі запитання:

- Як тебе звати?

- Скільки тобі років?

- Як звати твоїх батьків?

- Як називається містов якому ти живеш?

- Яких ти знєш свійських тварин?

- Яких ти знєш диких тварин?

- В яку пору року на деревах з'являються листя?

- Що залишається на землі після дощу?

- Чим відрізняється день від ночі?

Якщо дитина відповіла на 7-8 питань, це свідчить про високий рівень. Якщо на 5-6 — середній рівень, 4 і менше — низький рівень обізнаності і орієнтації в довкіллі.