3 Питання. Сутнісні характеристики обдарованої особистості. Обдаровані діти.

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих інтелектуально і творчо і духовно розвинених громадянах.

Кожна дитина по своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей – стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім’ї та школи.

Обдарована дитина – це дитина, яка виокремлюється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями, або має внутрішні передумови до таких досягнень у тому чи іншому виді діяльності. У цих дітей у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

В результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

• часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

• у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

• рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

• із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

• мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слові і поняття;

• можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

• дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

• можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаво;

• мають розвинене почуття гумору;

• постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

• відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

• часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

• їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

Н.С.Лейтес виділяє 3 категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

1. Учні з ранньою розумовою реалізацією - діти в яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до якогось окремого навчального предмета (сфери науки чи техніки). Такий учень (зазвичай починаючи з середніх класів) захоплюється математикою, фізикою, біологією та ін.; значно випереджає ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших дисциплін можуть його обтяжувати.

2. Учні з прискореним розумовим розвитком – діти, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо помічені в молодших класах. За даними психологів прискорений розвиток завжди пов’язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого предмета, але вирізняються особливими рисами окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на якісь об’єкти, багатство уяви, здатність до спостереження). Трапляються учні з нелегким характером, незалежні, вперті, недостатньо контактні.

Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Лейтеса, є дитячою обдарованістю.

Ознаки обдарованості – це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в її реальній діяльності, і можуть бути оцінені під час спостереження за її діями.

Для обдарованих дітей характерний випереджаючий пізнавальний розвиток. Вони володіють широким сприйняттям, надзвичайно допитливі, схильні активно досліджувати все оточуюче, володіють здатністю сприймати зв’язки між явищами і предметами та робити відповідні висновки. Відмінна пам’ять у поєднанні з раннім мовним розвитком і здатністю до класифікації допомагають такій дитині накопичувати більший обсяг інформації та інтенсивно її використовувати.

Характеризуючись тривалим періодом концентрації уваги і великою наполегливістю у вирішенні завдань, вони допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень своїх досліджень. Ці діти не хочуть сприймати готові відповіді і можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі.

Ще одна ознака обдарованості у дітей – це психологічна чутливість. Такі діти виявляють загострене почуття справедливості, пред’являють високі вимоги до себе і оточуючих, володіють живою увагою, творчістю, винахідливістю і багатою фантазією.

Обдарованим дітям не вистачає емоційного балансу, вони не терплячі та поривчасті, мають почуття гумору відмінне від ровесників, а часто для них характерне перебільшення жахливого, чутливість до невербальних сигналів оточуючих. Ці діти часто володіють екстрасенсорними здібностями, негативно оцінюють самих себе, часто намагаються вирішувати проблеми, які їм непосильні, і все ж у розв’язанні деяких досягають успіху.

Щодо фізичного розвитку – обдаровані діти відзначаються високим енергетичним рівнем. Інколи вони відчувають труднощі з тонкою руховою координацією, візуальним сприйняттям і механічним рухом. Ровесників і оточуючих людей часто дратує звичка обдарованих виправляти інших. Часто використовують глузування. Якщо обдарована дитина не має друзів серед ровесників, вона прекрасно спілкується з дорослими.

Кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками, тому головним є пошук індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати легко, а з іншого важко, бо вони дуже допитливі, задають велику кількість питань, вимагають негайної відповіді, мають високі розумові здібності і «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення.

Для обдарованих дітей характерні: висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, потяг до творчості; у багатьох відчутна «творча жилка» - вони рано створюють музичні етюди, пишуть наукові трактати, вигадують театральні ситуації, планують небувалі подорожі, створюють фантастичні проекти.

До ознак обдарованості дітей слід віднести: швидкість та точність виконання розумових операцій, що зумовлені стійкістю уваги та оперативної пам’яті, володіння основними компонентами уміння вчитися, вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів, навчання дає їм задоволення; потребують індивідуальних програм навчання.

Фізичні характеристики обдарованості: існує 2 стереотипи фізичних характеристик обдарованих дітей ( взаємно протилежні). Перший – це худий, маленький, блідий, «книжковий черв’як» в окулярах. Другий – обдаровані діти вищі на зріст, кріпкі, здоровіші, красивіші, ніж їхні ординарні однолітки. Але вони обидва далекі від істини. Фізичні характеристики обдарованих дітей дуже різноманітні, як і самі діти. Немає ніякого сенсу робити стереотипні узагальнення відносно росту, ваги, здоров’я або зовнішності обдарованих дітей, вони різноманітні.

Відмічено, що талановитих людей відрізняє дуже високий енергетичний рівень і дуже короткий сон. Це особливість , яка сприяла високопродуктивній роботі дорослого, а в дитинстві доставляє клопіт батькам.

Тонка моторна координація, навички ручної роботи, координація між візуальним сприйняттям і механічним рухом більше пов’язана з віком і не так добре розвинена як пізнання. Руки дитини потребують тренування і практики, читати їм легше ніж писати, вирізати важче ніж рахувати і т.ін. Це може викликати у дитини дратливість. Тому, при складанні програм для обдарованих необхідна точна індивідуалізація, щоб не допустити негативного відношення до основних навичок яке може залишитись у дитини на все життя.

Психосоціальні аспекти. У сфері психосоціального розвитку обдарованим і талановитим дітям притаманні наступні риси. Дуже рано виявляється почуття справедливості, вони гостро сприймають соціальну несправедливість, ставлять високі вимоги до себе і оточуючих, відгукуються на правду,справедливість, гармонію і природу. Для них характерна яскрава уява, елементи гри, творчий підхід, винахідливість.

Мова більш розвинена, уміння висловити свою думку біль досконале ніж у однолітків, мовні здібності високі. Однак це може призвести до того, що дорослі можуть не вірно сприймати рівень їхньої емоційної зрілості – це може створити проблему. Обдаровані діти інколи страждають від деякого соціального несприйняття їх збоку однолітків, а це розвиває їх негативне ставлення до самих себе, що підтверджують багато дослідників. Тому таким дітям сприятиме для формування здорового самосприйняття і почуття повноцінності спілкування з такими ж обдарованими дітьми.

Часто в сім’ях, де є обдаровані діти, батьки не хочуть більше народжувати дітей, чим дуже шкодять обдарованої дитині. Вона не може спілкуватися з братиком чи сестричкою (вона позбавлена радісного дитячого спілкування). Це утруднює далі в дорослому житті досягти людських відносин з іншою людиною.

До проблем обдарованих дітей належать такі:

1. Неприязнь у школі не рідко з’являється тому, що навчальна програма нудна і не цікава для обдарованої дитини.

2. Ігрові інтереси: обдарованим дітям подобаються складні ігри і не цікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок дитина опиняється в ізоляції.

3. Заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей характерне замислювання про такі явища як смерть, потойбічне життя, релігійне вірування набагато частіше ніж для їхніх однолітків.

4. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу дітям старшого віку.

5. Прагнення до досконалості – вони не заспокояться доти, доки не досягнуть бажаного.

6. Почуття незадоволеності – критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку.

7. Нереальні цілі – завищені цілі ставлять перед собою не маючи змоги їх досягти, хвилюються.

8. Надмірна чутливість, вразливість. Потреба в уважному ставленні дорослих.

9. Відсутність або недостатність соціального досвіду, своєрідна відірваність від реального життя, багата фантазія, не стійкий емоційний баланс, немає досвіду подолання труднощів.

10. Недоліки вольової регуляції у переважній більшості випадків.

11. Неординарність, гнучкість можуть слугувати джерелом конфліктів.

12. Агресивність обдарованих дітей – часто обдаровану дитину не розуміють ні однолітки, ні педагоги, ні батьки це призводить до переживань і дитина у відповідь на завданий їй біль прагне відповісти кривдникам, тим самим використовує всі види агресивних реакцій).

Література

1. Волошин О. Обдаровані діти – майбутнє України / Психолог. жовтень № 20. – 2012. – С. 17-22.

2. Грабовский А.И. К вопросу о классификации видов детской одаренности / Педагогика № 8, 2003. – С. 13-18.

3. Губенко А.В. Основные проявления интеллектуальной одаренности / Обдаровані діти № 10. – 2010.- С.3-7.

4. Жук Л.В. Обдарована дитина в умовах сучасної освітньої системи. / Обдаровані діти. - № 1, 2009. – С. 3-7.

5. Корпан Л. Вивчення обдарованих дітей у 1-4 класах. / Психолог. квітень № 14, 2010. – С. 8-14.

6. Кульчицька О.І. Проблеми обдарованості в сучасній психології. / Обдаровані діти. № 1. – 2008. – С. 2-7.

7. Лейтес Н.С.Возрастная одаренность школьников: Учеб. пособие для студ.высш. пед.учеб.заведений. – М.: Издательский цент «Академия», 2000. – 320 с.

8. Одаренные дети. Перевод с английского. Общая редакция Г.В.Бурменской, В.М.Слуцкого. М.: «Прогрес», 1991, 381 с.

9. Туров М.П. Обдаровані винахідники: хто вони? / Практична психологія та соціальна робота. № 10, 2008. – С. 68-72.

10. Фіцула М.М.Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. «Поліграф книга», Київ, Видавничий центр «Академія», 2000, 542 с.

11. Хамелюк Т.О. Обережно: обдарованість! / Обдарована дитина. № 10, 2012. – С. 27-34.

12. Янковчук Н.М. Психологічна організація індивідуальної освіти та виховання обдарованих дітей. / Практична психологія та соціальна робота, 3, 2008. – С. 63.