3. Роль батьків у вихованні обдарованої дитини. Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей.

Бути батьками — радісна але напружена праця. Батьки повинні задовольняти потреби своєї дитини. Реалізуючи це завдання, ми нерідко переживаємо, сумніваємося, коли намагаємося віднайти ту систему виховання, яка б у найбільшій мірі задовольняла нас і нашу дитину. Ніхто не може замінити батьків у вирішенні питань виховання дитини, і це особливо актуально, коли стосується обдарованої дитини.

Відносини між батьками і дітьми — складна сфера відносин для обох сторін. Дорослі нерідко пригнічені життєвими обставинами, вони, занепокоєні проблемами заробітку, станом здоров'я, відносинами з іншими людьми, на них лежить відповідальність за всі дії, вони часто не можуть справитися з усіма складнощами, в деяких ситуаціях їх охоплює відчуття паніки і навіть страху — і це все проявляється в стосунках з дитиною.

А обдаровані діти мають до того ж підвищену чутливість і розширений діапазон сприйняття і це накладає додаткові особливості на їхні відносини з батьками. Дитині з самого народження треба вміти слухати, а головне почути. Підтримати її бажання і прагнення, допомогти їй нічого не нав'язуючи, не використовувати дітей в досягнені своїх цілей, а допомогти досягти власних висот. У маленької дитини з самого початку дитинства встановлюються з різними близькими людьми те, що називається особистісними взаємовідносинами. У таких взаємовідносинах дитина не тільки досягає задоволення своїх потреб, викликаних її нуждою, використовуючи, але і вона розкривається в цих відносинах. І робить вона це непомітно для себе, і природно ненавмисно. Дитині важливо постійно відчувати, що батьки її люблять, і бажають їй добра (не обіцяти того, що не виконати, дитина відчуває розчарування і як наслідок погіршення відносин з батьками).

Прислухайтесь до дитини, намагайтесь зрозуміти хвалити за все позитивне, не сварити за невдачі, відноситись з повагою й розумінням. Любов повинна супроводжувати дитину на протязі її розвитку і житті взагалі.

Батькам, які сподіваються, що їхня дитина обдарована, необхідно для себе відповісти на наступні питання:

1. Чи обдарована їхня дитина дійсно надзвичайними здібностями і як визначити ступінь її обдарованості?

2. В яких сферах науки і мистецтва особливо обдарована дитина?

3. Яку систему освіти обрати для дитини і як найбільш ефективно організувати процесс її навчання?

4. Як організувати додаткові заняття і забезпечити розвиток дитини в областях тих знань і творчості, які представляють особливий інтерес для неї?

5. Як забезпечити реалізацію потенціалу, який є в дитині в реальних умовах існування?

6. Як врахувати індивідуальні особливості дитини в складному процесі її розвитку?

У вихованні батьки використовують різні виховні стратегії:

Стратегія прямого виховного впливу — де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішні протидії.

Друга стратегія — батьки вважають, що виховувати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не треба повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія — коли батьки дають вибір своїй дитині і намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. Найголовніше в таких сім'ях — атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективною.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу; батьки повинні особливу увагу приділяти ції проблемі, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні до засвоєння знань, закладається основа для подальшого успішного оволодіння знаннями; необхідна батьківська допомога. Необхідно прагнути батькам, щоб навчальна праця їхньої дитини приносила їй радість; важливе спілкування з батьками (не повчати, рівноправно спілкуватись, важлива відкритість). Допомога батьків полягає у максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитині винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання.

Розвивати творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі і нестандартні рішення, творчо ставитись до праці, саме такі творчі особистості мають високий рівень наукової свідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їхні перші порадники — батьки.

А для цього необхідно:

1. Поважати бажання дітей самостійно працювати (організовувати різноманітні ігри, вікторини, розгадувати і складати кросворди, ребуси).

2. Надавати дитині свободу вибору (надавати авторитетну допомогу).

3. Створювати умови для конкретного втілення творчої ідеї (терпіти безладдя).

4. Заохочувати обдаровану дитину (розвивати здібність до самоаналізу).

5. Розвивати цікавість, допитливість, кмітливість, інтелект, формувати пізнавальний інтерес (важливе знання психологічної особливості обдарованої дитини). Розуміти її потреби і інтереси.

6. Мати творчій особистий світогляд (володіння почуттям гумору).

7. Підтримувати взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу (застосовувати форми і методи народної педагогіки)

8. Виховувати культуру мовлення (створення затишних і безпечних умов для розвитку).

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей наступні:

1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе, до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висоти самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує за допомогою дорослого, показу, підказки.