
- •1. Андрагогіка як галузь педагогічної науки про навчання і освіту дорослих людей
- •Мета, завдання, основні категорії андрагогіки
- •Типи навчальних закладів II III IV рівня акредитації, мета і головні завдання їх діяльності
- •II рівень акредитації
- •III рівень акредитації
- •IV рівень акредитації
- •Педагогіка вищої школи як наука, її місце в системі педагогічних наук.
- •Предмет педагогіки вищої школи, її функції та завдання
- •Законодавчі документі про вищу освіту в Україні закон україни Про вищу освіту
- •Педагогічне дослідження, його принципи, вимоги та методи.
- •Принципи:
- •Основні вимоги до проведення педагогічного дослідження:
- •Становлення та розвиток педагогіки вищої школи
- •Основні напрями дослідження в галузі педагогіки вищої школи.
- •1. Андрагогіка як галузь педагогічної науки про навчання і освіту дорослих людей
- •Мета, завдання, основні категорії андрагогіки
- •Типи навчальних закладів II III IV рівня акредитації, мета і головні завдання їх діяльності
- •II рівень акредитації
- •III рівень акредитації
- •IV рівень акредитації
- •Педагогіка вищої школи як наука, її місце в системі педагогічних наук.
- •Предмет педагогіки вищої школи, її функції та завдання
- •Законодавчі документі про вищу освіту в Україні закон україни Про вищу освіту
- •Педагогічне дослідження, його принципи, вимоги та методи.
- •Принципи:
- •Основні вимоги до проведення педагогічного дослідження:
- •Становлення та розвиток педагогіки вищої школи
- •Основні напрями дослідження в галузі педагогіки вищої школи.
- •17. Поняття про дидактику вищої школи, її завдання та категорії.
- •18. Історичний розвиток і сучасний стан дидактики вищої школи.
- •19. Внесок вітчизняних і зарубіжних вчених у розробку проблем дидактики вищої школи.
- •20. Сутність і шляхи реалізації принципів навчання у вищій школі.
- •21. Методологічні основи дидактики вищої школи. Філософія освіти.
- •Філософія освіти:
- •22. Сутність і структура процесу навчання у внз
- •Структура навчального процесу у внз
- •23. Особливості методів навчання у вищому навчальному закладі
- •24.Класифікація методів навчання у вищому навчальному закладі.
- •25 .Моделювання як метод наукового дослідження
- •26. Науково-методичне забезпечення процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •27. Особливості засобів навчання у вищому навчальному закладі
- •28. Лекція як основна форма організації навчання у вищій школі, методика її проведення і підготовки
- •29. Семінарське заняття, методика його підготовки та проведення
- •30. Лабораторне заняття як форма організації навчання у вищій школі, методика його проведення і підготовки
- •31. Місце самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі, її види та їх характеристика
- •32. Види самостійної роботи студентів
- •33. Організація науково-дослідної роботи студентів як форми їх професійної підготовки
- •34. Сутність, види та зміст наскрізної практики студентів
- •35. Характеристика принципів і функцій контролю та оцінки результатів навчально- пізнавальної діяльності студентів. Педагогічні вимоги до контролю.
- •36. Характеристика видів, форм і методів контролю у вищому навчальному закладі
- •37. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Шкала оцінювання знань студентів за системою естs
- •39. Нормативні документи, що забезпечують організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. Характеристика навчальних планів, навчальної програми дисципліни, робочої навчальної програми.
- •40. Виховання як спеціально організований процес цілеспрямованого формування особистості студента у вищому навчальному закладі. Поняття «формування», «соціалізація», «розвиток»
- •41. Основні напрями виховання студентів у процесі навчання і позанавчальної діяльності
- •42. Мета та основні завдання виховання студентської молоді.
- •44. Поняття виховальних відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми. (див.45, початок)Бойко написала статтю…це уривки з неї!!!!
- •46. Характеристика рівнів виховальних відносин та шляхи їх формування.
- •47. Проблема класифікації виховальних відносин у педагогічній теорії.
- •48. Технологія тьюторства як один із складників кмс навч. В закладах освіти ііі-іv рівнів акредитації.
- •50. Сутність індивідуально-соціалізуючого характеру тьюторства.
- •51 Класифікація методів виховання студентської молоді
- •52. Методи формування свідомості особистості студента
- •53. Методи стимулювання діяльності і поведінки студента
- •54. Методи організації діяльності студента у вищому навчальному закладі
- •55. Форми виховної роботи у вищих навчальних закладах
- •Масові форми виховної роботи.
- •Групові методи виховної роботи.
- •Індивідуальна виховна робота.
- •56. Самоосвіта і професійне самовдосконалення викладача вищого навчального закладу
- •57. Сутність педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу
- •58. Педагогічна культура викладача вищого навчального закладу. Шляхи її формування
- •59. Роль і функції куратора академічної групи.
- •60. Зміст виховної роботи куратора групи з урахуванням її етапності.
Філософія освіти:
Філософія — це наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення, про сенс людського життя.
Довгий час філософія і педагогіка функціонували як цілісна наука про суспільство й людину. Лише пізніше педагогіка виокремилась як галузь знання, а на певному етапі розвитку науки об´єктивно виникла потреба в організаційному оформленні філософії освіти й виховання як цілком самостійного наукового напряму. Це відбулося в 40—60-х роках XX ст. у США й Великій Британії. А в 1990 р. на міжнародній конференції в Лондоні була створена "Міжнародна мережа філософів освіти".
Таким чином, між філософією та педагогікою спостерігається тісний взаємозв´язок, оскільки вони мають спільне коріння. Це дає окремим вченим підстави і нині дотримуватися погляду, що це єдина наука. Та все ж більшість дослідників вважають, що між філософією і педагогікою має бути логічно-сполучна ланка — філософія освіти, яка на сучасному етапі досліджує низку актуальних питань: у чому сутність глобального виклику цивілізації в XXI ст.; якою мірою педагогіка має нести свою частку відповідальності у пошуках розв´язання гострих соціальних проблем: екології, бідності, відповідальності особистості за збереження світу і підготовки до життєдіяльності в умовах ноосфери, співвідношення знань і морально-духовних цінностей та ін.; яким шляхом мають розвиватись освіта і цілісна система виховання у майбутньому. її цікавлять проблеми місця і ролі родини у формуванні духовних цінностей особистості; взаємозв´язку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей тощо.
Спроба відповісти на ці та багато інших питань, розв´язати нагальні проблеми суспільного розвитку становить сутність філософії освіти й виховання в широкому розумінні цих понять.
Якщо розглядати функції філософії освіти, то вони полягають передусім у виборі оптимальної для розв´язання педагогічних проблем філософської системи; конкретизації філософських ідей у вирішенні проблем педагогіки; дослідженні й розробці загальних закономірностей розуміння та дії педагогічних систем, їх впливу на суспільний розвиток.
У сучасній Україні “філософію освіти” визначають як сукупність світоглядних теорій (ідей), які зумовлюють методологію виховання і навчання, становлення відповідного типу особистості [Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи].
22. Сутність і структура процесу навчання у внз
Основним завданням навчального процесу у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві. Навчальний процес у вищій школі - це система організації навчально-виховної діяльності, в основу якої покладено органічну єдність і взаємозв'язок викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента), спрямованих на досягнення цілей навчання, розвитку особистості студента, його підготовки до професійної діяльності.
За висловом Ю.К. Бабанського: "Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв'язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку особистості". У процесі навчання відбувається передача накопиченого попередніми поколіннями соціального досвіду і його трансформація. Навчання таким чином постає окремим, специфічним видом суспільної діяльності, перетворюється у засіб передачі соціального досвіду.
Єдність викладання і учіння є об'єктивною характеристикою навчального процесу у вищій школі, адже у процесі навчання у вищій школі беруть участь два діючі суб'єкти: викладач, діяльність якого спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання, та студенти, які в процесі учіння засвоюють знання, уміння та навички, регламентовані навчальними планами та программами.
Процес навчання у вищій школі визначається зовнішніми (об'єктивними) і внутрішніми (суб'єктивними) чинниками. До внутрішніх чинників слід віднести особистісні риси студента: особливості його темпераменту, характеру, мислення, пам'яті, пізнавальних можливостей, здібностей, мотивацію учіння, попередній досвід, рівень знань, стиль навчально-пізнавальної діяльності. До зовнішніх чинників відносять зміст і методи навчання, рівень професійної підготовки викладача, умови навчання у вищому навчальному закладі, соціальне оточення студента.
За своєю структурою навчальний процес у вищій школі у найбільш загальному вигляді має такі взаємопов'язані компоненти:
- цільовий - окреслює мету і завдання навчання у вищому навчальному закладі, завдання вивчення конкретної навчальної дисципліни і завдання навчально-пізнавальної діяльності студентів на навчальних заняттях;
- стимулювально-мотиваційний, який передбачає заохочення студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності, свідомого засвоєння знань, формування у них позитивної мотивації до навчання;
- змістовий, який має за мету оптимальний добір дисциплін до навчального плану, змістовність навчальних програм і навчальних книг, оптимальний добір змісту, методів і засобів проведення кожного заняття;
- операційно-діяльнісний, що орієнтує на оптимальний добір форм, методів, прийомів і засобів навчання;
- контрольно-регулюючий, орієнтований на забезпечення дієвого контролю та самоконтролю за рівнем академічних досягнень студентів (рівнем їх знань, умінь і навичок) і добір оптимальних методів їх підвищення;
- оцінно-результативний компонент полягає у якісній діагностиці та самодіагностиці рівня знань, умінь і навичок студентів і виявленні шляхів їх поліпшення.
Усі компоненти слід розглядати у взаємозв'язку, як етапи, ланки навчального процесу, до яких треба підходити творчо, не допускаючи шаблону.