Розділ 3. Примусове припинення діяльності суб’єктів господарювання.

3.1. Підстави примусового припинення діяльності суб’єктів господарювання.

Види юридичних підстав примусового припинення підприємства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді примірного переліку (ст. 59 ГКУ, ст. 19 Закону України "Про господарські товариства").

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинному законодавству) та акта (рішення засновника) про створення підприємства.

По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (господарського суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (господарського суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в 7-денний термін повідомити про це реєструючий орган).

По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При перетворенні одного суб'єкта господарювання на інший на його базі з'являється новий суб'єкт з повним правонаступництвом прав та обов'язків попереднього. Перетворення як засіб реорганізації використовується при зміні власника або форми власності і в разі зміни організаційно-правової форми здійснення господарської діяльності. Наприклад, при перетворенні товариства з обмеженою відповідальністю на акціонерне товариство, закритого акціонерного товариства — на відкрите тощо. Перетворення тягне за собою обов'язкову перереєстрацію підприємства як суб'єкта господарювання.

Ліквідацією є припинення будь-якої діяльності суб'єкта господарювання, його особистих і майнових прав та зобов'язань.

Ліквідація, як і реорганізація, здійснюється за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, інших осіб у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи в разі досягнення мети, заради якої його було створено. Крім того, здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить уста­новчим документам чи чинному законодавству, є підставою для скасування господарським судом державної реєстрації такого суб'єкта, а також для здійснення заходів по його ліквідації. Ліквідація відбувається також у разі невиконання рішення про тимчасову заборону (зупинку), обмеження або припинення його діяльності, наприклад у разі порушен­ня законодавства про охорону довкілля. При цьому ліквідація здійснюється після скасування в судовому порядку державної реєстрації даного суб'єкта за позовом державного органу, що прийняв рішення про зупинку чи припинення його діяльності[13].

Президія Вищого арбітражного суду в роз'ясненні від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" визначає, що, приймаючи рішення про ліквідацію підприємства, про визнання недійсними установчих документів (рішення про створення підприємства), а так само про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, господарський суд зобов'язує власника або орган, уповноважений створювати підприємство, здійснити ліквідацію в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством.

Порядок і термін проведення ліквідації, а також термін на подання претензій кредиторів (який не може бути меншим двох місяців від дня оголошення про ліквідацію) установлює власник або орган, який прий­няв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія починає свою роботу з того, що розміщує в офіційному друко­ваному органі публікацію про його ліквідацію, порядок і термін подан­ня претензій кредиторами. Крім того, ліквідаційна комісія повинна провести роботу по стягненню дебіторської заборгованості підпри­ємству, а також по виявленню претензій кредиторів і сповіщення явних (відомих) кредиторів про ліквідацію.

Найбільш тривалий і трудомісткий процес у роботі ліквідаційної комісії — це інвентаризація, оцінка майна підприємства і розрахунки з кредиторами.

Претензії, не задоволені за відсутністю майна, вважаються погаше­ними. Погашеними вважаються також претензії, які були не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також у разі, коли кредитори протягом місяця від дня одержання повідомлен­ня про повне або часткове невизнання претензій не подадуть позови до суду або господарського суду про задоволення їх вимог.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Об'єднання підприємств припиняють своє існування за рішенням підприємств, які до нього входять. Ліквідація здійснюється в порядку, встановленому Господарським кодексом України.

Стосовно промислово-фінансових груп законодавством установлений особливий порядок припинення їх існування: реорганізація цих об'єднань може здійснюватись шляхом виходу головного підприємства чи учасника із складу промислово-фінансової групи. Вона може відбуватися: за поданням Голови Державної податкової адміністрації у випадках більш ніж дворазового порушення норм Закону України від 21 листопада 1995 року “Про промислово-фінансові групи в Україні щодо пільг, які надаються головному підприємству та учасникам ПФГ і обліку та звітності щодо кінцевої та проміжної продукції” (ст. 4, 5) [15];

у разі припинення постановою чи законом, прийнятим Верховною Радою України, виконання державної програми, з метою реалізації якої була створена промислово-фінансова група;

у зв'язку з неефективною реалізацією промислово-фінансовою групою відповідних державних програм.

Ліквідація промислово-фінансових груп здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України: у зв'язку з ініціативою їх учасників або із закінченням затвердженого терміну діяльності, а також у разі неможливості реорганізації.

Порядок зняття платника податку з обліку в органах державної податкової служби регулює Інструкція №80. Для зняття з обліку платник податку має протягом трьох днів з дня прийняття рішення про ліквідацію СПД подати до органу податкової служби, в якому він стоїть на обліку, заяву про зняття з обліку платника податків за формою №8-ОПП, заяву про зняття з обліку платника ПДВ, а також оригінал свідоцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва; оригінал довідки за формою №4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, вповноваженого на те установчими документами про ліквідацію; копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії за наявності в платника податків – юридичної особи філій).

Протягом 10 днів з дня подачі заяви платник податків має скласти ліквідаційний баланс. За порушення терміну надання ліквідаційного балансу на відповідальних осіб, згідно зі ст.166-6 КпАП, накладається штраф у розмірі від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів (510–1020 грн.). При отриманні заяви від платника податків орган державної податкової служби у місячний термін приймає рішення про проведення документальної перевірки платника, і відповідні підрозділи починають перевірку. Як правило, вони видають платнику обхідний листок, який він має підписати в усіх відділах податкового органу, що відповідають за стягнення того чи іншого податку[19].

Що ж до податку на додану вартість, то існує інший порядок зняття з обліку платника ПДВ. Анулювання посвідчення платника ПДВ регламентує Положення про Реєстр платників податків на додаткову вартість, яке затверджене наказом ДПАУ від 19 лютого 1998 р. №79. В ньому зазначено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п.9.6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР[16]. Одним з таких випадків і є ліквідація платника податку. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби вилучають платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ.

Важливо зазначити, що до завершення документальної перевірки підприємство має закінчити всі операції, які можуть мати податкові наслідки, оскільки при наявності податкової заборгованості платник податків не може бути знятий з обліку. Крім того, податкові органи до закінчення податкової перевірки вимагають акти перевірки відповідних соціальних фондів як свого роду підтвердження відсутності заборгованості зі зборів і внесків, що вносяться до таких фондів.

Після виконання всіх зазначених дій податкові органи складають документ про відсутність заборгованості, який є підставою для проходження наступних процедур ліквідації СПД.

Порядок інформування органів Податкового фонду про ліквідацію з метою зняття з обліку реґламентований Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 1999 р. №166.

Для зняття з обліку платник пенсійного збору повідомляє орган Пенсійного фонду про своє рішення ліквідувати підприємство. Після цього орган Пенсійного фонду здійснює документальну перевірку розрахунків за платежами. На підставі складеного акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом.

Якщо підприємство, що ліквідовується, є фінансово неспроможним, то його борги зазначаються в довідці, що надсилається ліквідаційній комісії, яка погашає таку заборгованість. Погашення боргів зі збору відбувається в порядку черги їх стягнення згідно із Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У випадку, якщо підприємство, що ліквідовується, має заборгованість з виплати заробітної плати, в тому числі і за останній звітний місяць, то ліквідаційна комісія зобов’язана внести належну суму коштів до ліквідаційного балансу підприємства й оформити це надходження окремим актом. В акті вказується сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізніше дати, встановленої підприємству для її виплати до ліквідації.

Зняття з обліку платника пенсійного збору відбувається на підставі повідомлення органу державної реєстрації про зняття СПД з державної реєстрації.

Оскільки на сьогодні, інструкцію про порядок сплати збору та інформування органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийнято, тому необхідно керуватися нормами п.1 ст.23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ. В ньому зазначається, що у випадку ліквідації юридичної особи страхувальник зобов’язаний здійснити повний розрахунок з виплати страхових внесків до Фонду й звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових внесків для зняття його з обліку[17].

Порядок повідомлення Центра зайнятості про ліквідацію підприємства для зняття його з обліку регламентований п.3.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 грудня 2000 р. №339.

Згідно з положеннями цієї інструкції, роботодавець протягом 10 днів з дня прийняття рішення про ліквідацію підприємства надає до центру зайнятості заяву про зняття з обліку та заяву власника (вповноваженого органу) про ліквідацію. Протягом 15 днів центр зайнятості документально перевіряє повноту сплати страхових внесків, і при відсутності заборгованості закриває справу роботодавця.

Якщо підприємство, що ліквідовується, є фінансово неспроможним, то його борги відображаються в довідці, яка надсилається ліквідаційній комісії. Одночасно до органу державної реєстрації СПД надсилається повідомлення про заборгованість роботодавця перед Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Порядок повідомлення органів Фонду соціального страхування про ліквідацію і зняття підприємства з обліку визначає п.3.10 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 20 квітня 2001 р. №12.

Зокрема, Інструкція вказує, що юридична особа, яка підлягає ліквідації, протягом 10 днів з дня прийняття рішення про ліквідацію має подати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяву про зняття з обліку із зазначенням її правонаступника (якщо він визначений), документ про ліквідацію та виписку з поточного рахунка в банку. Отримавши зазначені документи, робочий орган виконавчої дирекції Фонду проводить документальну перевірку повноти сплати страхових внесків. На підставі документів, поданих до робочого органу виконавчої дирекції Фонду щодо ліквідації, та після покриття виплат Фонду потерпілим на виробництві підприємства, що ліквідується, робочий орган виконавчої дирекції Фонду закриває справу страхувальника.

Після повного розрахунку з бюджетом і позабюджетними фондами підприємство закриває свої банківські рахунки та повертає свої чекові книжки. Згідно з п. 4.18 Інструкції № 80, платник податку зобов’язаний протягом трьох днів із дня закриття рахунку особисто надати або надіслати поштою органу державної податкової служби, в якому він стоїть на обліку, повідомлення про закриття рахунків у банках.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ, за порушення вказаного терміну на платника може бути накладена санкція в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.)[18].

У випадку ліквідації підприємства його керівник зобов’язаний здати печатки й штампи органам внутрішніх справ для знищення. Таку процедуру реґламентує п. 3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-гравюрних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Заключними етапами в процесі ліквідації підприємства є складання акта ліквідаційної комісії, в якому в довільній формі поетапно описуються всі процедури, які проводила ліквідаційна комісія, та подання документів до органу державної реєстрації для виключення СПД з Державного реєстру.