53.Назвіть вищі органи влади та їх діяльність на Лівобережній Україні у другій половині XVII ст.

Адміністративно-політичний устрій Гетьманщини

• Гетьманщина поділялася на 10 полків: Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський. Полками керували полковники. • Полки поділялися на сотні. Сотнями керували сотники. • Столицею Гетьманщини були в різні часи міста: Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. • Гетьманщина не була політично самостійною. Вона мала автономію у внутрішніх справах. • Очолював Гетьманщину гетьман, який у другій половині XVII ст. обирався на вузькій Старшинській раді, потім це рішення схвалювалося на Генеральній військовій раді, а потім затверджувалось царем. Гетьман, зокрема, мав право надавати старшині у власність землю за службу, призначати на посади. Гетьман визначав також напрями внутрішньої політики Гетьманщини, умови переговорів або листування з урядами інших держав. • Велику роль в управлінні державою відігравала Старшинська рада, до складу якої входили гетьман, генеральна старшина і полковники

Лівобережна Україна з Киє­вом після Переяславської ради 1654 р. в офіційних документах царського уряду почала називатися Малоросією, а також часто іменувалася Гетьманщиною. Вона обіймала територію нинішніх Чернігівської, Полтавської, західну частину Сумської та Харківської областей, східну частину Черкаської, Київської областей.Як і в усій Росії, верховна влада в Лівобережній Україні належала російському цареві. На Лівобережжі Українизберігалося гетьманське правління з адміністративно-територіальним устроєм, які склалися в роки визвольної війни. Гетьман обирався на козацькій раді з осіб, заздалегідь висунутих старшиною, а потім затверджувався царським урядом. Гетьману належала вища влада. Верхівку державного апарату, як і в роки визвольної війни, становила генеральна старшина - обозний (керував артилерією козацького війська), суддя, писар (вів діловодство та займався зовнішніми зв'язками), підскарбій (відав фінансами), бунчужний, хорунжий і осавули (відповідали за формування і боєпостачання війська, навчали козаків військової справи). Територія Лівобережжя поділялася на полки. На чолі полку стояли полковник і полкова старшина. Полки в свою чергу ділилися на сотні. Адміністративно-військові посади вважалися виборними, проте в більшості випадків заміщалися на розсуд вищестоящих влади. 54.Яке значення «Руська трійця» мало для розгортання українського національно-визвольного руху?

З середовища греко-католицького духовенства вийшли Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які з кінця 1820-х років розпочали в Галичині національно-просвітницьку діяльність. Ці видатні національні діячі увійшли в історію як "Руська трійця" непересічною подією в історії національного відродження було видання альманаху "Русалка Дністрова". Написана живою українською мовою, вона довела, що між західними українцями і українцями Російської імперії немає істотних відмінностей, що вони є єдиний народ. На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Cвоє головне завдання вбачали в піднесенні статусу української мови, розширенні сфери ЇЇ вжитку і впливу, прагненні "підняти дух народний, просвітити народ", максимально сприяти пробудженню його національної свідомості. Яскравим та самобутнім явищем була діяльність громадсько-культурного об'єднання "Руська трійця". Члени цієї організації визначили та оприлюднили основне ядро ідей національного відродження, своєю різнобічною діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурницького, робили перші спроби спрямувати вирішення національних проблем у політичну площину. Діяльність "Руської трійці" залишилася пам'ятно. Віхою в історії національного руху в цілому, і зокрема в Східній Галичині. Академік О.ілецький назвав її першим виявом "галицько-руського відродження", а "Русалку Дністрову" – першою заявою "народу Західної України про своє існування, про свою національну гідність". Наслідками існування "Руської трійці" було те, що після скасування у 1848 році панщини у Львові утворилася перша українська культурно-політична організація "Руська Рада". Всі члени цієї організації одноголосно вирішили, що їхньою мовою буде мова якою почав писати в Галичині аркіян Шашкевич. У 1893 році після перепоховання М.Шашкевича, австрійська влада видала розпорядження, що в школі повинні вчити писати лише фонетикою. Це був поклін праці і пам'яті М. Шашкевичу.