3.1 Суть овп і його зміст, і види

Оперативно – виробниче планування – це поточна діяльність планово - виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов’язане з розподілом робіт між структурними підрозділами, забезпечення їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань; це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ. Оперативно-виробниче планування ставить своїм завданням насамперед забезпечення рівномірної роботи підприємства, що важливо для своєчасного виконання договірних зобов’язань . В залежності від місця застосування розрізняють міжцеховий і внутріцехове оперативно-виробниче планування; від змісту робіт – календарне планування (складання графіків роботи) і диспетчерування виробництва (контроль за виконанням завдань). Міжцехове оперативно-виробниче планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства (основними і допоміжними), внутріцехове – забезпечує розробку календарних планів виробництва для дільниць, доведення завдань до робочих місць.

Міжцехове оперативне планування має за мету забезпечити скоординовану діяльність та необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготовчих, обробних, складальних) та з урахуванням їх функцій. Головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає в себе розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їх виконання, розподіл робіт по дільницях, доведення їх до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі виникнення перебоїв у виробництві.

Слід відзначити, що зміст ОВП залежить від типу виробництва і проявляється через певні системи. Кожна система включає такі елементи:

♦ планово-облікову одиницю (деталь, партія деталей, комплект деталей, замовлення);

♦ календарно-планові нормативи;

♦ порядок встановлення завдань.

У масовому типі існують подетальні системи (планування за тактом чи ритмом випуску виробів, по стандартних строках). Основною планово-обліковою одиницею виступає деталь. Календарно-плановими нормативами є: ритм, темп, тривалість виробничого циклу, кількість робочих місць.

У серійному виробництві використовуються комплектні системи:

→ планування за комплектувальними номерами,

→ груповими комплектами,

→ заділами,

→ серійна за випередженнями,

→ машинокомплектна,

→ система неперервного оперативно-виробничого планування.

Планово-обліковою одиницею виступає партія деталей, комплект деталей.

В одиничному типі виробництва основним видом системи є позамовна. Планово-обліковою одиницею виступає замовлення. В календарно-планові нормативи входять трудомісткість робіт, тривалість виробничого циклу, нормативне випередження.

Диспетчерський контроль і регулювання виробництва відбувається на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів заводу по таких основних напрямках:

1. контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів;

2. контроль міжцехових заділів в цехах, а також міжцехових передач заготовок деталей. [1, с. 41-42]

Оперативне планування забезпечує: ♦ своєчасне та якісне виконання поточних завдань, передбачених річними планами діяльності підприємства; ♦ ритмічне виробництво відповідно до встановлених обсягів, номенклатури, термінів виготовлення продукції та її поставки споживачам (замовникам); * раціональний розподіл ресурсів підприємства — технічних, матеріальних, трудових, фінансових; * конкретизацію і доведення завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям з регламентацією їх виконання; ♦ розробку календарно-планових нормативів — тривалості виробничого циклу, оптимального розміру партії деталей і випуску продукції, величини розділів  ♦ своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами, інструментами; ♦ складання графіків руху предметів праці в часі та просторі, доведення їх до виконавців; ♦ координацію роботи суміжних цехів, дільниць, бригад, робочих місць; * контроль і регулювання ходу виробничого процесу та роботи підприємства. Виконання цих завдань забезпечить чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства, своєчасний випуск продукції відповідно до встановлених термінів, стабільність діяльності підприємства. * Оперативно-виробниче планування — це поточна діяльність планово-виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов'язана з розподілом робіт між структурними підрозділами, забезпеченням їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань. У сучасній теорії операційного менеджменту оперативно-виробниче планування розглядається як багаторівневе, структуроване на різні блоки і стадії робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний.

За характером використовуваних методів планової роботи в ОВП поділяють на три послідовно виконуваних блоки:

• Об^,ємне планування;

• Календарне планування;

• Оперативне регулювання( диспетчерування).

Ці блоки можна подати у вигляді таблиці:

Блок	Задача	Рівень дії	Період (як правило)
Планування обсягів	Розподіл виробничих завдань за підрозділами і плановими періодами	Підприємство, підрозділ	Річна виробнича програма, місяць
Оперативно-календарне планування	Визначення термінів початку і закінчення робіт у підрозділах	Підприємство, підрозділ, дільниця	Місяць, квартал
Поточне планування	Розподіл конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавцями	Дільниця, виконавець	Декада, тиждень, доба, робоча зміна, година

Основне завдання об’ємного планування – розробка конкретних виробничих завдань і показників цехам, розподіл виробничої програми за підрозділами підприємства з врахуванням термінів її поставки замовникам (споживачам) та визначенням черговості робіт (замовлень).

Календарне планування передбачає визначення термінів початку і кінця робіт в основних цехах, термінів їх передачі з цеху в цех, передачі виробів на склад готової продукції, замовнику або їх реалізацію.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства; а з іншого – засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів, підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць – на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

Процес диспетчеризації включає:

-         облік результатів виробничої діяльності;

-         порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);

-         аналіз причин відхилення результатів від завдань;

-         регулювання (за необхідності) виробничого процесу.

Диспетчерування починається з оперативного обліку працівниками диспетчерської служби та низовими лінійними керівниками результатів виробничої діяльності. Облік забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, Рузу заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.

На основі даних обліку ведеться оперативний контроль, який полягає у порівнянні фактичних результатів із плановими показниками, зафіксованими на відповідний період в оперативно-календарному плані.

Завершальний етап оперативного управління — регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність тако­го регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробницт­ва від запланованого або внесенням коригувань у поточний план.

У процесі оперативного планування треба розв’язувати такі головні завдання:

• забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

• установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

• максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

• забезпечення виконання договорів з замовниками;

• випуск продукції в повній відповідності з вимогами щодо якості, обсягом і термінами виготовлення, встановленими в договорах;

• оптимальне використання виробничих потужностей підприємства;

• забезпечення мінімальної тривалості виробничого циклу виробів;

• скорочення обсягів незавершеного виробництва;

• рівномірна в часі і просторі завантаження робочих місць;

• підвищення ефективності виробництва.

Основними функціями оперативно-виробничого планування є:

. розробка календарно-планових нормативів руху виробництва (тривалості виробничого циклу, величини заділів, розміру партій деталей і т. д.);

. об'ємні розрахунки (завантаження устаткування і площ);

. складання оперативних програм випускають і заготівельних цехів основного виробництва, оперативний облік і контроль за ходом їх виконання;

. контроль за станом незавершеного виробництва в цехах і міжцехових складах;

. оперативне регулювання ходу виробництва, виявлення відхилень і здійснення заходів щодо їх усунення;

. контроль за забезпеченням цехів дефіцитними матеріалами, інструментом, тарою, покупними виробами, транспортом;

. підготовка і проведення диспетчерських нарад і ін.

 При організації оперативно-виробничого планування треба враховувати, що сучасне виробництво характеризується складністю зв'язків між його елементами, зміною номенклатури деталей. На безперервний хід виробництва впливають внутрішні і зовнішні чинники. Наприклад, підготовленість і ступінь стійкості кадрів, стан дисципліни, хвороби співробітників, якість обладнання та його своєчасний ремонт; постачання матеріалів і комплектуючих від інших підприємств. Враховуючи все це, для ефективної організації сучасного виробництва необхідний постійний контроль і регулювання

Розділ 4

Бізнес план