51

Капітал і виробничі фонди та ефективність їх використання

ЗМІСТ

1. Вступ ………………………………………………………………….…………… 3

2. Розділ 1. Суть, види та функції капіталу…………...……………………………..4

3. Розділ 2. Виробничі фонди підприємства…..………..………………………......12

4. Розділ 3. Оцінка, класифікація і структура основних фондів……………....….18

5. Розділ 4. Поліпшення основних фондів……………………………..……..….....24

6. Розділ 5. Знос та амортизація основних фондів……………………………........31

7. Розділ 6. Показники використання основних фондів підприємства……..…….40

8. Розділ 7. Практичні розрахунки……………………………………………….....47

9. Висновки і пропозиції……………………………………………………………..49

10. Список використаної літератури………………………………………………..50

ВСТУП

Слово «економіка» бере початок від грецького «oikomomike» «ойкономіка» (ойкос – дім, господарство; номос – правило, закон) і з самого початку економічного мислення розглядається як наука про управління домашнім господарством.

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємництва - отримання прибутку на авансований капітал - є планування відтворення капіталу, яке охоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації (обміну) і споживання.

Формування і використання різних грошових фондів для відшкодування витрат капіталу, його накопичення і споживання складає суть механізму фінансового управління на підприємстві.

Незалежно від того, чи розділяється капітал підприємства на власний, позиковий, основний або оборотний, він знаходиться в процесі безперервного руху, приймаючи лише різні форми залежно від конкретної стадії кругообігу.

Бізнес як система функціонує і розвивається в результаті попередніх вкладень капіталу і, перш за все, в основні засоби. Отримання прибутку сьогодні це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і оборотні кошти, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне управління капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їх функціонування і відтворення.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції кожна фірма повинна мати одночасно і основні фонди і оборотні фонди.

У даній роботі розглянемо, що з себе представляють основний і оборотний капітали та приведемо окрему різницю між загальним капіталом фірми та його виробничою частиною.

Розділ1.

Суть, види та функції капіталу

Під капіталом слід розуміти суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу і засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Основний капітал переноситься на кінцевий продукт (відтворюються у ньому) частинами протягом тривалого строку за допомогою механізму амортизації До основного капіталу відноситься та частина капіталу, яка авансується для придбання засобів праці: основних засобів (машина, обладнання, споруд, будов, транспортних засобів тощо), нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили. Оборотний капітал, на відміно від основного, повністю переноситься на кінцевий продукт протягом одного виробничого циклу, в кінці якого повністю відтворюється в цьому продукті. До оборотного капіталу відноситься капітал, який авансується на купівлю предметів праці (сировини, палива, напівфабрикатів тощо) та робочої сили.

Протягом одного обороту основного капіталу (від моменту вкладення грошових коштів у придбання основних активів до їх відтворення) оборотний капітал здійснює безліч оборотів.

Потреба в основному капіталу визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень.

У сучасних умовах до джерел фінансування капітальних вкладень належать:

• власні фінансові ресурси;

• залученні ресурси;

• кошти, отриманні від продажу цінних паперів, вклади членів трудових колективів;

• кошти державного бюджету та місцевих бюджету;

• кошти іноземних інвесторів.

До власних фінансових ресурсів входять вклади засновників підприємства, амортизація відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, що формуються в процесі господарської діяльності.

За умови недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залученні кошти. Але це відбувається в тому разі, коли підприємству вигідно залучити фінансові ресурси, про що свідчать попередні розрахунки спеціалістів.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А = К). Саме так трактується початковий статутний капітал у П(С)БО 2 «Баланс».

Під статутним капіталом розуміють зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, що внесені власниками підприємства.

Під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємства у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведене до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Економічна вигода – це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання (З) підтверджують права й вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями: К = А + З

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал – основа для початку і продовження господарської діяльності підприємства, віє основним із найісторичніших і найважливіших показників, бо виконує такі функції:

1. довгострокового фінансування господарської діяльності – перебуває у розпорядженні підприємства необмежений час;

2. відповідальності й захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішній користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистам кредиторів від втрати капіталу;

3. компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

4. кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5. Фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6. Самостійності та влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності й впливу його власників на підприємство;

7. Розподілу доходів і активів – частина окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1. Внесення м власниками підприємства грошей та інших активів;

2. Накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії: