- •Основні завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.
- •Основні тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •4. Функції мови.
- •Стилі і типи мовлення.
- •Основні ознаки офіційно-ділового стилю.
- •Літературна мова.
- •Мовна норма. Види норм.
- •Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •Мова і професія.
- •Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Мова і думка.
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Основні закони риторики.
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання.
- •Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •5. З'ясуйте перед бесідою, чи мас ваш співбесідник відповідні
- •6. Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
- •9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
- •10. Підсумуйте результати бесіди.
- •Основні правила ділового спілкування.
- •Мовленнєвий етикет.
- •Професійна етика медичного працівника.
- •Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •Про правила етикету ділової телефонної розмови
- •Терміни і термінологія.
- •Лексика за сферою вживання.
- •Типи термінологічних словників
- •Пароніми та омоніми в діловому мовленні.
- •5. Пароніми у діловому мовленні.
- •Синоніми в діловому мовленні.
- •Фразеологічні звороти у мовленні медиків.
- •Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •1. Написання складних слів
- •2. Правопис географічних назв
- •3. Написання слів іншомовного походження
- •Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •1. Поняття морфологічних норм
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Синтаксичні норми сучасної української літературної мови.
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Види документів та їх класифікація.
- •Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Автобіографія
- •2. Заява
- •3. Характеристика
- •Довідково-інформаційні документи.
- •Приватне підприємство «Україна»
- •310022, М. Харків, пл. Свободи, тел. 40-66-76
- •Оформлення довідково-інформаційних документів: доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Етикет ділового листування.
- •Телеграма. Факс.
- •Поняття про акт.
Пароніми та омоніми в діловому мовленні.
Омоніми – це однакові за звучанням і різні за значенням слова (батарея – прилад центрального опалення і батарея – зброя; пара – фізичний стан води і пара – двоє).
Омоніми, які мають однаковий звуковий склад у початковій граматичній формі, називаються простими, або лексичними (лава – стілець, лава – продукт виверження вулкану, лава – бойовий стрій; палата – великий багатий будинок, палата – кімната для хворих у лікарні, палата – назва вищої законодавчої установи, назва парламенту чи деяких установ).
Але в українській мові є багато й таких омонімів, які виникли внаслідок збігу граматичних форм різних частин мови. Серед них виділяють:
Омоформи – слова, які збігаються за своїм звучанням, але різні за своїми ознаками. Наприклад: Три хлопці – три посуд. Хіба то мати, що не хоче дітей мати. (Прислів’я).
Омографи – омоніми, що пишуться однаково, але звучать по-різному внаслідок різного наголошування: дзвóни – дзвонú, зáмок – замóк, áтлас – атлáс.
Омофони – омоніми, що звучать однаково, а пишуться по-різному: потри – по три, сонце – сон це, вдень – в день, місяць – Місяць.
Значення омонімів розкривається лише у реченні. Тому треба бути уважним і не допускати у висловлюванні двозначності, яка може виникнути, коли омонім недостатньо пояснений членами речення.
Наприклад:
Я заліз на бак. Той вал такий великий.
Не зрозуміло, про що йдеться – заліз на велику закриту посудину для рідини чи на носову частину верхньої палуби корабля; вал великий – це насип навколо міста, фортеці; товсті нитки з клоччя чи деталь якогось механізму. Тому речення слід уточнити.
Я заліз на бак, щоб налити в нього води.
Я заліз на бак корабля, щоб швидше побачити берег.
Той вал за містом був такий великий.
Той вал такий великий, що займає разом з молотаркою півхліва.
5. Пароніми у діловому мовленні.
Досить поширеним в українській мові є таке явище, як пароніми. Це слова, які мають однаковий корінь, а різняться суфіксами, префіксами, кількома літерами в закінченні та ін. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.
Паронімія — суттєва небезпека для людей, які не досить добре знають мову. Щоб уникнути помилок, варто перевірити значення слова за словником. Наприклад:
Особистий — індивідуальний, такий, що стосується окремої особи; той, що є власністю окремої особи, власний; той, що виконується певною особою без жодного посередництва.
Особовий — який стосується особи взагалі або осіб; який виражає категорію особи.
Громадський — який стосується суспільства, громади чи окремого колективу; який відбувається в суспільстві або пов’язаний з суспільно корисною діяльністю.
Громадянський — який стосується громадянина як члена суспільства, властивий йому.
Запам’ятайте значення слів-паронімів, що часто вживаються у фаховому мовленні медика:
Апендикс (придаток) — червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин: здоровий апендикс.
Апендицит — запалення апендикса: хронічний апендицит, хворіти на апендицит.
В’язи – шийні хребці, задня частина шиї: міцні, сильні в’язи.
М’язи (м’яз) – тканина живого оргазму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху частини тіла: сильні, треновані м’язи живота, ноги, руки.
Гамувати – послаблювати, зменшувати вияв чого-небудь; заспокоювати, втихомирювати: гамувати стукіт серця, хвилювання.
Тамувати – зупиняти, стримувати плин, рух чого-небудь, не давати чому-небудь виявитися повною мірою: тамувати кров, біль кашель, плач, сміх, стогін, страх, подих, спрагу.
Кривавий – залитий кров’ю, пов’язаний з пролиттям крові, жорстокий: кривава земля, кривава помста, криваві мозолі.
Кровний – який має спільних предків: кровний брат, кровна рідня.
Кров’яний – який міститься в крові або виник з крові: кров’яна плазма, кров’яне русло, кров’яний тиск.
Лікарняний – який стосується лікарні: лікарняне містечко, заклад, одяг, режим; лікарняний лист.
Лíкарський – який стосується лікаря і його діяльності, іноді – лікування: лікарська діяльність, праця, обхід, консультація, етика, таємниця.
Лікáрський – який стосується ліків: лікарські рослини, препарати.
Лікувальний – який пов’язаний з лікуванням, використовується для лікування: лікувальний режим, ефект харчування, фізкультура.
Пітний – укритий потом, спітнілий: пітне тіло, лоб, голова, рука, шия.
Потовий – пов’язаний з виділення поту: потові виділення, потові залози.
Їда – споживання їжі: їда повільна, швидка, всухом’ятку.
Їжа – харчі: їжа багата, різноманітна, рослинна, суха, пісна.
Сердечний – сповнений доброзичливості, чуйності: сердечна людина.
Сердешний – який викликає співчуття, бідолашний, нещасний: сердешна жінка, батько, хлопець.
Серцевий – який стосується серця, його діяльності, пов’язаний з хворобами серця, їх лікуванням: серцевий м’яз, напад.
Шкірний – який стосується шкіри – зовнішнього покриву людини і тварин, пов’язаний з хворобами шкіри: шкірні рецептори, шкірні захворювання.
Шкіряний – виготовлений зі шкіри, оздоблений шкірою: шкіряний футляр, шкіряна промисловість.
