11. Особливості написання відмінкових закінчень іменників і та іі відмін.

У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Однак існує певна закономірність у їх використанні. Так, у родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі - -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад: папір - папера (документ) - паперу (матеріал): акт - акта (документ) - акту (дія).

Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що означають:

- загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, підприємця, Руслана, Львова, Києва.

- інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -с в, -ськ: Дніпра, Трудежа, Ірпеня; Здвижа, Дніпропетровська.

- назви речей, предметів: комп 'ютера, ксерокса, стола, автомобічя, мікроскопа.

- назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, грама, гектара, сантиметра, місяця.

- назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада.

- назви будівель, приміщень, споруд: коридора, паркана, сарая, погреба (але льоху);

- наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, діаметра, атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата;

- українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника. Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:

- збірні поняття: колективу, пленуму, активу.

- речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, цукру, чаю, льоду, шовку.

- різні почуття, відчуття: гніву, відчаю, гумору;

-назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, кчубу, штабу, комітету;

- назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку.

- явища природи: дощу, вітру, морозу;

- місце, простір тощо: світу, степу, яру, лугу, саду, майдану.

- назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Херсону, Кавказу, Донбасу, Криму, Нілу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Требужа, Остра, Дінця.

12. Особливості написання відмінкових закінчень іменників ііІі IV відмін.

III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.

IV відміна: іменники середн. роду:

а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);

б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).

Третя відміна

Однина Множина

Н. радість радості

Р. радості радостей

Д. радості радостям

Зн. Радість радості

Ор. Радістю радостями

М. радості радості

Кл. радосте радості

Четверта відміна

Однина Множина

Н. курча курчата

Р. курчати курчат

Д. курчаті курчатам

Зн. курча курчата

Ор. курчам курчатами

М. курчаті курчатах

Кл. курча курчата