- •2. Уживання мякого знака у власне українських і чужомовних словах.
- •3. Чергування у-в,і-й,з-із-зі як засіб милозвучності мови.
- •4. Подвоєння Букв на позначення приголосних в українській мові
- •5. Чергування приголосних при словозміні і словотворенні.
- •6. Правопис найуживаніших префіксів і суфіксів
- •7. Основні правила написання великої літери
- •8. Правопис власних особових назв.
- •9. Правопис та відмінювання власних географічних назв і прикметникових утворень від них.
- •10. Правопис складних слів.
- •11. Особливості написання відмінкових закінчень іменників і та іі відмін.
- •12. Особливості написання відмінкових закінчень іменників ііІі IV відмін.
- •13. Правопис складних іменників разом.
- •14. Правопис складних іменників через дефіс.
- •15. Прикметники твердої і мякої групи, правопис відмінкових закінчення. Написання складних прикметників разом.
- •16. Написання складних прикметників через дефіс.
- •17. Відмінювання і правопис кількісних числівників.
- •18. Відмінювання і правопис дробових і складених числівників.
- •19. Написання особових закінчень дієслів і та іі дієвідмін.
- •20. Написання прислівників разом
- •21. Написання прислівників через дефіс.
- •22. Написання прийменників і сполучників.
- •23. Правопис часток.
- •24. Написання не,ні з різними частинами мови.
- •25. Основи пунктуації. Розділові знаки у кінці речення.
- •26. Тире між підметом і присудком.
- •29.Розділові знаки при однорідних прикладках.
- •30. Розділові знаки при відокремлених узгоджених і неузгоджених означеннях.
- •31. Розділові знаки при відокремлених узгоджених і неузгоджених прикладках.
- •32. Розділові знаки при відокремлених обставинах.
- •33. Розділові знаки при уточнювальних,пояснювальних,приєднувальних словах.
- •34. Розділові знаки при звертанні.
- •35. Кома,тире,дужки при вставних і встановлених конструкціях.
- •36. Кома перед словами як,мов,наче,ніби
- •37. Розділові знаки у складносурядному реченні.
- •38. Розділові знаки у складнопідрядному реченні.
- •39. Кома, крапка з комою у безсполучниковому реченні.
- •40. Двокрапка у безсполучниковому реченні.
- •41. Тире у безсполучниковому реченні.
- •42. Розділові знаки при прямій мові та цитатах.
32. Розділові знаки при відокремлених обставинах.
Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони бувають поширеними й непоширеними.
І. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами та дієприслівниками.
Виділяються комами:
а) обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від його місця в реченні:
1. Два чи більше дієприслівникових зворотів, з'єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються комою.
2. Якщо дієприслівникові звороти з'єднані між собою неповторюваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться.
3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою.
б) обставини, виражені одиничним дієприслівником.
в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов'язаний з дієсловом-присудком.
II. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками.
1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (Гонч.).
2. Обставини, виражені іменниками та прислівниками з прийменниками у зв 'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися.
33. Розділові знаки при уточнювальних,пояснювальних,приєднувальних словах.
Комою відокремлюються:
1) означення, що уточнюють попередні означення. Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире.
2) обставини, виражені прислівниками або іменниками з прийменниками, що уточнюють попередні обставини.
3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме.
4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо.
34. Розділові знаки при звертанні.
1. Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою.
2. Якщо звертання вимовляється з окличною iнтонацiєю, то пiсля нього ставимо знак оклику. Наступне слово пишемо з великої лiтери (зрiдка з малої).
3. Звертання, що стоiть у серединi речення, видiляється комами.
4. Звертання, що стоїть у кiнцi речення, видiляємо комою, а пiсля нього ставимо той знак, якого потребує змiст речення.
5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то кома пiсля них не ставиться.
6. Особовi займенники ти, ви, що виконують функцiю пiдмета й стоять пiсля вигукiв о, ой, не входять до звертання, як відокремлюється.
7. Повторюванi або однорiднi звертання роздiляються комами або знаком оклику.
8. В односкладних реченнях з пропущеним пiдметом звертання не виступає членом речення.
9. Щоб розрiзняти пiдмети i звертання, потрiбно памятати: Iменники в кличному вiдмiнку завжди звертання.
Iменники в називному вiдмiнку множини можуть виступати пiдметами i звертанням. Звертання не можна замiнити займенниками вiн, вона, воно, вони, при ньому можна поставити (або стоять) iншi займенники у будь-якому відмінку.