1. Уживання апострофа у власне українських і чужомовних словах.В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються в основному так само, як і в українських: асфальт, шагрень, пномпенський (хоч Пномпень); об'єкт, прем'єра, кур'єр. Але тут є й свої відмінності. В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих та задньоротових, якщо після них чується звук [й]: комп'ютер [-пйу-], Дансм'юр |-мйур], бар'єр [-рйер], Руж'є [-жйе], Х'юстон [хйу-], Г'ята [гйа-]. Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктивіт, кон'юнктура. Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: бюро [б'у-], бязь [б'а-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], рюкзак [р'у-], манікюр [-к'у-).

Апостроф власне

український знак, тому нерідко трапляються помилки у його використанні. Апостроф пишеться перед я [ йа ], ю [йу], є [йе], ї [йі]:

1. Після б, п, в, м, ф: В'ячеслав, Стеф'юк, п'ять.

2. Після р: кур'єр, бар'єр, кар'єра. +

Апостроф не пишеться, якщо:

а) р м'яке (ря, рю, рі): ряд, рюкзак, різнотипний;

б) перед б, п, в, м,ф є приголосний, крім р: свято.

3. Після префіксів, першої частини складних слів, що шкінчуються на твердий приголосний: з'єднаний, об'єм, пан'європейський.

2. Уживання мякого знака у власне українських і чужомовних словах.

М'який знак самостійно не позначає звука, а служить для передачі м'якшення приголосних. Нерідко допускаються помилки при вживанні м'якого знака, тому потрібно звернути увагу на такі правила.

ь пишеться:

1. Після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова і складу: суть, близько, восьмий,

2. Після м'яких приголосних у середині складу перед о: сьомий, трьох.

3. У словах на:

а) -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -зько, -сько, -цько...: близький, військо, по німецькому;

б) -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький.

4. Після м'якого л перед наступним приголосним: спільник, їдальня.

5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи і відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни: гривень, знань, бажань, місць..

6. У дієсловах дійсного та наказового способу: здається, будьте, робіть.

ь не пишеться:

1. Після букв, що позначають губні та шиплячі: сім, річ, змагаєшся.

2. Після р у кінці слова та складу: секретар, календар, чотирма.

3. Після -ян- та -н- перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами ств(о), -ськ-: інший, громадянство, освітянський.

4. Після м'яких приголосних р, м, з, с, ц, п, н, якщо далі йде ще один м'який приголосний: радість, сьогодні.

5. Між подовженими м'якими приголосними: приладдя, життя.

6. Після д, н, т перед суфіксами -ченк-, -чук, -чиш-: Федченко, Радчук, Гринчишин.

7. Після ц в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац.

3. Чергування у-в,і-й,з-із-зі як засіб милозвучності мови.

1.У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними (наш учитель); б) на початку речення перед приголосним (у лісі…);

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним В,Ф, а також перед сполученнями літер льв, св.,тв.,хв. і подібні; г) після паузи,що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою і крапками, перед приголосними.

2.В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних: а) між голосними; б) на початку речення перед голосними; в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в,ф,льв,хв.,св.,). 3. У-В не чергуються : а) у словах, що вживаються тільки з В або тільки з У; б) у власних іменах і в словах іншомовного походження.

1. І вживається: а) після приголосног або паузи, що на письмі позначаються крапкою (.,;: крапками перед словами з початковим приголосним звуком). Б) на початку речення.

2. Й уживається: а) між голосними; б) після голосного перед приголосним. 3. Чергування і-й не буває: а) при зіставленні понять; б) перед словом, що починаються на й,є,ї,ю,я; в) після паузи.

1. З уживається: а) перед голосним на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова; б) перед приголосним(крім С,Ш), рідше – сполученням приголосних на початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи.

2. Варіант ІЗ уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з,с,ц,ч,ш,щ) та між групами приголосних; ( Тихович разом із…)

3. ЗІ вживається перед сполученням приголосних на початку слова, зокрема коли початковими виступають з,с,ш,щ і такі інші, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова.