1.2 Особливості скульптури рідного краю

Народна глиняна іграшка є одним із складових скульптурного образу. Працюючи з українськими народними глиняними іграшками діти одержують навички, що використовуються ними під час створення інших напрямів ліпнних робіт, чому вироби і стають виразнішими за задумом і за оформленням. Виразність дитячого ліплення залежить не тільки від того, наскільки дитині вдалося передати форму і пропорції іграшки, а й від того, як дитина зуміла прикрасити свої роботи, чи виліпити відповідні елементи оформлення фігурки.

Народна іграшка відкриває великі можливості у дітей . Вона різноманітна за стилем виконання. Уміння ліпити іграшки у різних стилях можливе лише за повного розуміння дитиною розбіжності у зображенні форми і декоративних прикрас. Треба лише частіше знайомити дітей із іграшками різних промислів, зі своїми особливостями, як скульптурними, так і орнаментальними.

Показуючи дітям іграшку, викладач може направити увагу дітей,на те,чим виділяється скульптура, яку вони ліплять. Наприклад, пропонуючи ліпити ляльку з коромислом — «Водоноску», педагог розповідає, що зображує фігурка, запитує дітей, чи бачили вони, як носять воду на коромислах, потім звертає їхню увагу до пластичності форми, аналізує деталі одягу, розміщення рук, відер, які грайливо розкачуються на коромислах.

Майже всі народні іграшки одноманітні за способом зображення. Це потрібно враховувати регулярно працюючи з дітьми. Так, козли, коні, барани, олені і ведмеді зображуються єдиним чином: тулуб і ноги роблять з одного шматка. Однотипно зображуються і птиці. Тому прийоми ліплення показують лише тоді, коли вперше ліплять предмет. Використання народних іграшок у процесі ліплення можуть призвести до типовості робіт як за способом зображення, так й у формі. Тому іграшки слід підбирати в такий спосіб, щоб кожен персонаж був представлений в різних варіантах. Цим можна буде показати дітям розмаїття форм, пропорцій, розписів та способів зображення іграшок.

Заняття з допомогою предметів народної творчості допомагають розвивати розумову діяльність дитини. Але це можливе лише в тому випадку, якщо здійснюється планомірне, систематичне ознайомлення дітей із предметами народної творчості,так в результаті у дітей будують декоративні роботи.

Своєю багатою тематикою народні іграшки впливають на задум дитини під час ліплення, збагачують уявлення про світ. З іншого боку, розростаються можливості дітей у сюжетному ліпленні. Народні глиняні іграшки слід вивчати, зважаючи на вікові особливості дітей.

1.3 Естетичне виховання учнів засобами скульптури.Вікові особливості дітей під час навчання ліпнини у початковій школі.

Діти 6-7 років, які надходять до школи, мають вкрай низький рівень розвитку моторних навичок, що дуже яскраво проявляється у невмінні накреслити пряму лінію, написати друковану букву на зразок, вирізати з паперу і акуратно клеїти, малювати.

Численні психологічні дослідження свідчать, що існує пряма залежність між розвитком цих навичок і низькому рівні загального психічного і інтелектуального розвитку. У цьому можна переконатися, якщо учень може правильно відтворити графічний матеріал, то він має змогу значно успішніше оволодіти навчальною програмою загалом, і навпаки, що гірше розвинені ці навички, то більше клопоту від такої дитини.

Для розвитку дрібної моторики є безліч різноманітних вправ по ліпленні з глини і пластиліну. Займаючись ліпленням, діти починають розумітися на поєднанні декоративних елементів в візерунку і в їхньому розташуванні на поверхні предметів. У виробах народних майстрів бачимо різні орнаменти. І всі специфічні. Якщо знайомити дітей із різними національними орнаментами вже у дошкільному віці, то діти рано починають відчувати характер, колорит виробу.

Вироби народних майстрів надають позитивний вплив на композиційну побудову сюжетів, створюваних дітьми. Зазвичай дитина, під час сюжетних робіт, залишається під впливом ілюстрацій казок, оповідань. Дитячі скульптури не підпорядковуються правилам композиційного рішення скульптури. Але якщо дитячі сюжетні роботи порівнювати з тим, що роблять народні майстри, то можна відзначити спільні риси.

Дрібна народна пластика дає приклад ритмічного елементарного розташування предметів. Роботи школярів, виконані під впливом сюжетних народних глиняних іграшок, набувають стрункість і ритм.

Створення виробу з глини завжди пов'язане з вираженням його пластичних особливостей. Творчі здібності дитини під час ліплення можуть розвиватись у різних напрямах: в попередньому створенні ескізів на папері для ліплення; в продумуванні елементів візерунка; розташування їх у обсягах; у створенні предметів декоративного характеру для прикраси приміщення; у вмінні знайти метод зображення оформлення предмета; у перенесенні навичок декоративного ліплення на зображення предметів недекоративного характеру і сюжетного ліплення.

Для розвитку зорово-моторної і зорової пам'яті необхідно організовувати роботу дітей з зразком,поділити роботу по таких етапах: спочатку дитина працює з постійною зоровою опорою на зразок, потім час розглядання зразка значно скорочується по 15-20 секунд залежно від складної запропонованої роботи, але так, щоб дитина встигла роздивитися зразок. У декоративному ліпленні велике значення має робота над формою. Чим частіше дитина спостерігає предмети декоративно-прикладного мистецтва, тим швидше в неї накопичується досвід у вирішенні зорових образів. Діти розглядають вази, чашки, ковші і народні іграшки; аналізують їх форму, пропорції, деталі.

Ліплення цих предметів,чи відтворення їх за допомогою пам'яті, навчає дитину самостійно створювати цікавий по обрисам і прикрасам посуд та інші вироби.

Розвиток дитячої творчості в ліпленні великою мірою залежить від вміння дітей працювати з глиною, пластиліном і відповідними інструментами.

На заняттях скульптури діти одержують певне фізичне навантаження, що має місце і під час підготовки матеріалів, і під час роботи з глиною. Бажання дітей створити гарний предмет прикрасити його великою мірою залежать від інтересу вихователя до роботи дітей. Викладач повинен уважно розглянути роботу дитини, показати її іншим дітям, та запропонувати дитині розповісти, як йому вдалося так красиво зробити іграшку. Отже, всі дії викладача мають бути спрямовані те, щоб навчити дитину способам зображення предметів і підвести її до бажання зробити свою роботу цікавішою, кращою, дати зрозуміти дитині, чого від неї чекають саме такої роботи.

Гра, казки, інтерес до картинки згодом входять у заняття ліпленням і виготовленням різних виробів. Такі зображення періодично змінюються, вдосконалюються у залежності від віку дитини,та умов, які допомагають чи заважають її художній активності.До початку занять у школі рівень розвитку різних дітей є неоднаковим, що неодмінно слід враховувати вчителю.

Тому в школі гра, чуйність на казки і увага до картинки,присутні в заняттях дітей. Ігрова форма організації уроків значно підвищує творчу активність учнів. Казкові сюжети сильніше, ніж інші, збуджують їх уяву. Твори скульпторів розкривають раніше відомі їм можливості матеріалів, інструментів.

Діти полюбляють скрізь ліпити тому і можуть відразу «себе показати». На перших уроках потрібно хвалити дітей до праці. Художні роботи молодших школярів різняться не так за змістом, як за якістю роботи. Зазвичай вважають, що ці відмінності пояснюються різними здібностями дітей.

На початковому етапі важливо, щоб діти були вже мотивовані до художньої діяльності.

Дитяча художня творчість (фігурки з пластиліну чи глини та інші вироби) становлять особливу цінність. Для дорослих воно цінно тим, що проект відбиває своєрідність дитячого ставлення до світу. Для самої дитини – це свідчення її можливостей і досягнень, що можна повісити на стінку і, показуючи іншим, говорити, що це сам зробив. Педагогам і батькам треба ставитися до них із повною серйозністю і під постійною увагою, оскільки яскраво бачити світ ми ніколи не зможемо. Ніколи пізніше люди й не виявляють такого художнього таланту, як у дитинстві. При уважному відношенні дорослих, захоплення ліпленням до кінця дошкільного віку переростає в художню творчість, яка може яскраво проявитися в індивідуальності дитини.

Будь-яке створення фантазії дитини будується з елементів, отриманих реальністю,які закріпилися у його досвіді. Що ширшим його почуттєвий досвід, то різноманітніше враження і переживання, то більше матеріалу, який може комбінувати уяву. Для зміцнення зв'язку фантазії з реальністю вчителю необхідно всіляко розширювати почуттєвий досвід своїх учнів, і виховувати спроможність до його актуалізації.

Уява може створювати й образи, які у повному розумінні не вважаються лише комбінаторними. Вони виділяються особливою виразністю, наприклад, тим, як перебільшенням чи зменшенням окремих постатей чи його частин, передається їх значення в зображенні деталей.

З переліченого вище можна дійти висновку, що в роботі з дітьми молодшого шкільного віку потрібно брати до уваги їх вікові особливості. Слід зрозуміти, кожна дитина індивідуальна по-своєму, розкриває свої здібності по-різному, розвивається неоднаково. Для розвитку й навчання дітей ліплення у початковій школі існує програма по образотворчому мистецтву, яку ми розглянемо у наступному розділі.