4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Сучасні методи інформаційного забезпечення амбулаторій сімейного лікаря

2. Впровадження телемедицини в практику сімейного лікаря

3. Метод скринінгу в сімейній медицині

4. Головні принципи доказової медицини

5. Основні клініко-лабораторно-інструментальні критерії діагностики позалікарняних пневмоній, ХОЗЛ, БА

6. Критерії ранньої діагностики позалікарняних пневмоній, ХОЗЛ, БА

7. Скринінг-діагностика пульмонологічних захворювань в амбулаторних умовах

8. Основні синдроми та критерії диференціальної діагностики позалікарняних пневмоній, ХОЗЛ, БА

9. Оптимальна лікарська тактика при перерахованих захворюваннях в амбулаторних умовах

10. Експертиза працездатності, раціональне працевлаштування

11. Амбулаторне лікування позалікарняних пневмоній, ХОЗЛ, БА (режим, лікувальне харчування, індивідуальна фармако- та фізіотерапія)

12. План реабілітації (диспансеризація, вторинна профілактика, санаторно-курортне лікування хворих на позалікарняні пневмонії, ХОЗЛ, БА

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

Перелік практичних навичок з «Наскрізної програми підготовки студентів медичних факультетів та лікарів-інтернів для оволодіння практичними навичками та методиками, необхідних для подальшої роботи на посадах лікарів «Загальної практики – сімейної медицини», 2011»

1. Заповнення медичної карти амбулаторного хворого - ф. 025/о

2. Заповнення контрольної карти диспансерного нагляду - ф. 030/о

3. Заповнити санаторно-курортну карту ф. 072/0

4. Заповнити рецепти ф.1, ф.2.

5. Методика формулювання та шифрування діагнозів згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду

6. Заповнення талону амбулаторного пацієнта в закладі загальної практики – сімейної медицини – ф. 025-6-1/о

7. Методи фізикального обстеження хворих та оцінка результатів огляду органів дихання

8. Клінічна інтерпретація результатів додаткових методів обстеження:

- електрокардіограми

- загальноклінічного аналізу крові

- рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини

- показників функції зовнішнього дихання (пневмотахометрія, спірометрія, проведення пікфлоуметрії).

9. Організація і забір харкотиння для бактеріологічного дослідження.

10. Покази та протипокази до проведення фізіотерапевтичних процедур.

11. Здійснення експертизи тимчасової та постійної непрацездатності,заповнення необхідних документів на ЛКК, МСЕК.

12. Лікування захворювань внутрішніх органів згідно чинних протоколів надання медичної допомоги, що затверджені МОЗ України (Наказ МОЗ України від 19.03.2007р. № 128 )

Зміст теми:

Тема № 3. Основи інформаційного забезпечення поліклініки, амбулаторії сімейного лікаря

1. Телемедицина: визначення, основні напрямки.

Визначення. Основні документи.

- Телемедицина ( «медицина на відстані» від грец. «Теle» - вдалину, далеко) за визначенням ВООЗ - метод надання послуг з медичного обслуговування там, де відстань є критичним чинником. Надання послуг здійснюється представниками всіх медичних спеціальностей з використанням інформаційно-комунікаційних технологій лікування та профілактики захворювання.

- Основоположні документи:

    Концепція державної політики інформатизації охорони здоров'я України (затверджена в червні 1995); Указ Президента України 186/93 від 31.05.1993 «Про державну політику інформатизації в Україні».

Напрямки телемедицини

- Телемедичні консультації - здійснюються за допомогою медичної інформації по електронних каналах зв'язку. Консультації можуть проводиться як в «відкладеному» режимі по електронній пошті

- Найбільш дешевим і простим способом передачі мед. інформації, так і в режимі реального часу on-line з використанням каналів зв'язку і відеоапаратури. Планові та екстрені відеоконсультації і відеоконсіліуми - це безпосереднє спілкування між лікарем консультантом і лікуючим лікарем, при необхідності - з участю хворого. Причому, сеанс відеоконференцзв'язку може проходити як між двома абонентами так і в багатоточковому режимі, тобто найбільш складні випадки можуть обговорюватися консиліумом з різних медичних центрів.

- Теленавчання: проведення телемедичних лекцій, відеосемінарів, конференцій.

- Мобільні телемедичні комплекси для роботи на місцях аварій.

- Телемедичні системи динамічного спостереження - використовуються для спостереження за пацієнтами, що страждають хронічними захворюваннями

- Телехірургія, дистанційне обстеження - перспективні напрямки.

2. Практичні результати впровадження телемедицини в лікарську практику.

1) Підвищення якості надання амбулаторної і стаціонарної медичної допомоги пацієнтам, які перебувають у будь-якому з районів області.

2) Надання консультаційної допомоги медичним працівникам, які працюють в центральних районних лікарнях та сімейних амбулаторіях, що знаходяться на будь-якому віддаленні від ДЦЦ.

3) скорочення термінів тимчасової непрацездатності та кількості випадків виходу на інвалідність за рахунок своєчасного надання екстреної медичної допомоги.

4) Зменшення числа необгрунтованих госпіталізацій та звернень в поліклініку.

5) Зменшення числа викликів кардіологічних бригад швидкої мед. допомоги, які складають до 30% від загальної кількості.

6) Зниження вартості отримання хворими висококваліфікованої медичної допомоги за рахунок виключення міжміських переїздів.

3. Інформаційне забезпечення сімейного лікаря.

Медичні інформаційні системи базового рівня, основна мета яких - комп'ютерна підтримка роботи лікаря (дозволяють підвищити якість профілактичної та лабораторно-діагностичної роботи). виділяють:

1) інформаційно-довідкові системи (призначені для пошуку і видачі медичної інформації за запитом користувача);

2) консультативно-діагностичні системи (для діагностики патологічних станів, включаючи прогноз і вироблення рекомендацій щодо способів лікування, при захворюваннях різного профілю);

3) приладно-комп'ютерні системи (для інформаційної підтримки і / або автоматизації діагностичного та лікувального процесу, здійснюваних при безпосередньому контакті з організмом хворого;

4) автоматизовані робочі місця фахівців (для автоматизації всього технологічного процесу лікаря відповідної спеціальності та забезпечують інформаційну підтримку при прийнятті діагностичних і тактичних лікарських рішень).

4. Системи управління лікувальним процесом.

До них відносяться автоматизовані системи інтенсивної терапії біологічного зворотного зв'язку, а також протези і штучні органи, створювані на основі мікропроцесорної технології. У системах управління лікувальним процесом на перше місце виходять завдання точного дозування кількісних параметрів роботи, стабільного утримання їх заданих значень в умовах мінливості фізіологічних характеристик організму пацієнта.

5. Автоматизовані системи диспансеризації, види.

Поділяють умовно 3 групи:

автоматизована система планування та обліку диспансеризації населення адміністративної території;

автоматизована система профілактичних медичних оглядів організованих колективів населення з широким використанням медичної техніки, поєднаної з міні-ЕОМ, що забезпечує видачу лікарських висновків;

- Автоматизована система комплексних медичних оглядів населення, що використовує результати стандартних інструментальних досліджень та анамнестичних опитувань і здійснює на основі застосування мікро-ЕОМ та інших типів ЕОМ виявлення профілів захворювань.

6. Автоматизовані системи диспансеризації, завдання.

- Автоматизація обробки даних лабораторних, електрокардіографічних, біохімічних, антропометричних, флюорографічних та анамнестичних - досліджень;

- Формування інформації про кожного пацієнта в результаті лікарських оглядів суміжних спеціалістів;

- Встановлення діагнозів захворювань методами лікарсько-машинної діагностики;

- Планування, облік і контроль за проведенням диспансерних оглядів населення, визначення їх профпридатності, складання планів оздоровчих заходів та статистичної звітності.

7. Автоматизована система медичної реабілітації, її принципи

Являє собою програмне забезпечення, яке дає можливість:

- Послідовного використання раніше розроблених стандартів реабілітаційно-експертної діагностики ІХС, АГ, ХОЗЛ, СД і ін нозології;

- Прогнозування результату MP хворих;

- Вибору протоколу медичної реабілітації;

- Оцінки ефективності проведеної MP

принципи:

• Заходи повинні починатися в гострому періоді або періоді ранньої реконвалесценції захворювання;

• Строга наступність і послідовність відновлювальних заходів;

• Комплексний характер відновних заходів за участю різних фахівців і застосування різноманітних методів впливу;

• Постійний контроль ефективності проведених заходів;

• Використання на етапі диспансеризації хворих.

8. Метод скринінгу в сімейній медицині. Загальні поняття.

Скринінг в медицині (англ. Screening - просіювання) - метод активного виявлення осіб з будь-якою патологією або факторами ризику її розвитку, заснований на застосуванні спеціальних діагностичних досліджень, включаючи тестування, в процесі масового обстеження або його окремих контингентів.

- С. здійснюють з метою ранньої діагностики захворювання або схильності до нього, що необхідно для надання своєчасної лікувально-профілактичної допомоги. Результати скринінгу використовують також для вивчення поширеності досліджуваного захворювання, факторів ризику його розвитку і їх відносного значення. Так, в епідеміології і при профілактиці серцево-судинних захворювань С. дозволяє визначити співвідношення окремих форм ішемічної хвороби серця в популяції і поширеність в тій же популяції таких факторів ризику захворювання, як підвищення артеріального тиску, гіперхолестеринемія, куріння, споживання алкоголю. На основі оцінки окремих факторів ризику та їх поєднань розробляють таблиці, що характеризують ступінь ризику появи нових випадків захворювання.

- Основними УМОВАМИ проведення скринінгу є наявність підготовленого персоналу і стандартний підхід до виявлення досліджуваного ознаки і оцінці отриманих результатів. Застосовувані методи повинні бути досить прості, надійні і відтворювані. Необхідно, щоб вони володіли достатньою чутливістю і високою специфічністю

- Цінність діагностичної процедури (ступінь інформативності) визначається її чутливістю і специфічністю.

Чутливість методу - ймовірність того, що результат дослідження буде позитивним при наявності захворювання. Специфічність-ймовірність того, що результат буде негативним при відсутності захворювання.

- Роль С. особливо важлива при диспансеризації населення. У практиці охорони здоров'я характер скринуючих обстежень мають масові профілактичні гінекологічні огляди, флюорографія, мамографія; все більшого поширення набуває С. в кардіології, онкології, Фармація і медичної генетики.

- У зв'язку з необхідністю обстеження значних контингентів населення за єдиними стандартними критеріями в даний час розробляються автоматизовані і напівавтоматизований методи С. з використанням автоматів і напівавтоматів для опитування, вимірювання та аналізу досліджуваних показників, обробки даних анкетованих опитування населення та ін.

- При проведенні С. слід враховувати його економічну доцільність. Зокрема, при різкому зниженні захворюваності масові обстеження населення для виявлення даної хвороби можуть стати економічно недоцільними.

9. Скринінг в медичній генетиці

Скринінг в медичній генетиці - один з методів раннього виявлення генетично обумовлених дефектів обміну речовин. У практиці охорони здоров'я багатьох країн використовують програми С. новонароджених на фенілкетонурію, гіпотиреоз, недостатність α1-антитрипсину, муковісцидоз, галактоземію. При виявленні захворювання проводять специфічне лікування, своєчасність якого запобігає ранній розвиток інвалідності, а іноді і смертельний результат. Так, С. новонароджених на фенілкетонурію та наступне призначення хворим дієти з низьким вмістом феніланіну запобігає розвитку у них розумової відсталості, судомного синдрому та інших симптомів захворювання.

У популяціях з високою частотою того чи іншого спадкового дефекту обміну речовин застосовують так званий проспективний С. з метою виявлення гетерозиготних носіїв цього дефекту, при наявності носійства у обох батьків, що служить реальною передумовою появи ураженого потомства, здійснюють пренатальну діагностику. Прикладом застосування таких програм С. є обстеження італійців, негрів США і пуерторіканців на гемоглобінопатії.

Існують також програми вибіркового С. для виявлення спадкових дефектів обміну речовин серед деяких контингентів хворих з високим ступенем ризику щодо накопичення цих дефектів. Прикладом можуть служити програми вибіркового С. для великих педіатричних клінік, що мають на меті виявлення спадкових дефектів амінокислотного, вуглеводного, ліпідного, пуринового, піримідинового і деяких інших видів обміну. Іншим прикладом є програми вибіркового С. для контингенту розумово відсталих, офтальмологічних, гематологічних хворих. Вибірковий С. не приносить безпосередньої користі хворому, але сприяє профілактиці спадкових дефектів шляхом медико-генетичного консультування спадково обтяжених родин. За допомогою цих програм встановлюють спектр спадкових дефектів обміну речовин, поширених в популяції.

10. Скринінг в кардіології

Скринінг в кардіології проводять найчастіше з метою виявлення ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії, а також факторів ризику їх розвитку

Скринуюче обстеження здійснює персонал, що пройшов спеціальну підготовку по вимірюванню артеріального тиску, росту, ваги, та ін., заповненню стандартного опитувальника (питання щодо виявлення стенокардії напруги, шкідливих звичок - куріння, споживання алкоголю). Проводять також ретельну стандартизацію визначення біохімічних показників (ліпідного спектра, цукру крові та ін.) В залежності від цілей обстеження носить одномоментний або поетапний характер. Повторні обстеження дозволяють оцінити стабільність досліджуваних показників, наприклад рівень артеріального тиску, і уточнити діагноз, а також визначити динаміку факторів ризику, захворюваності та смертності, розробити систему профілактичних заходів, здійснюваних органами охорони здоров'я.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

1. Перерахуйте сучасні методи інформаційного забезпечення амбулаторій сімейного лікаря

2. Перерахуйте головні принципи доказової медицини

3. Перерахуйте переваги скринінгового методу в практиці сімейного лікаря та можливості телемедицини

4. Охарактеризуйте об’єктивні дані хворих на позалікарняну пневмонію, ХОЗЛ, БА

5. Назвіть характерні рентгенологічні зміни у хворих на позалікарняну пневмонію, ХОЗЛ, БА

6. Опишіть зміни в аналізі харкотиння хворих на позалікарняну пневмонію, ХОЗЛ, БА

7. Основні показники функціональних легеневих проб статичні (ЖЕЛ) та динамічні (ОФВ1, індекс Тіффно, форсована ЖЕЛ, об’ємна швидкість форсованого вдиху та видиху), їх зміни при позалікарняній пневмонії, ХОЗЛ, БА

8. Клінічна фармакологія антибіотиків, які застосовуються для амбулаторного лікування позалікарняної пневмонії, ХОЗЛ, БА

9. Клінічна фармакологія бронхолітиків, у т.ч. комбінованих препаратів для лікування бронхообструктивного синдрому

10. Клінічна фармакологія відхаркувальних засобів

11. Фактори ризику та первинна профілактика позалікарняних пневмоній, ХОЗЛ, БА

Б: Задачі для самоконтролю: