2. Рідкокристалічні дисплеї lcd. Способи активації рідкокристалічних елементів.

Рідкокристалічні монітори називаються LCD – моніторами (LCD – Liquid Crystal Display).

Найбільш важливими параметрами для монітора являються: висока роздільна здатність, швидка реакція на зміну зображення, малі габарити і маса, низька споживча потужність, відображення широкого спектру палітри кольорів і при всьому цьому невелика собівартість. За останні декілька років появилися різні типи моніторів, які в тій чи іншій мірі задовільняють вище згадані вимоги. Ці монітори називаються плоскими і бувають:

газоплазмові – недоліком яких є необхідність використання високої споживчої напруги біля 200 В;

елктролюмінісцентні – наділені хорошими характеристиками, але досить дорогі і використовуються у військовій техніці;

рідкокристалічні монітори.

У 1966 році американська фірма RGA продемонструвала перший рідкокристалічний монітор і на сьогодні вони складають більшу половину ринку моніторів для портативних комп’ютерів.

Рідкористалічний монітор складається із двох скляних пластин, між якими знаходиться речовина, що містить рідкі кристали. Рідкі кристали можуть змінювати свою оптичну структуру і властивості в залежності від прикладеного до них електричного заряду. Це означає, що кристали під впливом електричного поля змінюють свою орієнтацію і тим самим по різному пропускають світло, що дає модливість відображати інформацію.

Властивість зникати з поля зору при переміщенні курсору. При швидкому переміщенні курсор зникає. Рідкі кристали одержують керуючий сигнал, але не встигають зреагувати, як курсор вже перемістився в інше

БІЛЕТ 21

1.Інтерфейс ата. Стандарти ата та їх характеристики. Pata та sata.

Подальше збільшення швидкодії паралельного інтерфейсу IDE є ускладненим через складну синхронізацію сигналів і проблеми з взаємодією електромагнітних випромінювань сусідніх каналів. Тому в листопаді 2000 року групою компаній з виготовлення носіїв інформації розроблено новий інтерфейс Serial ATA. Основна відмінність цього інтерфейсу від попереднього полягає в тому, що інформація передається послідовно з високою частотою. Для з'єднання використовується семиконтактний кабель, в якому дві пари провідників призначені для передачі даних, а решту три провідники - спільні. На даний час використовуються специфікації SATA-150 (частота шини 1,5 ГГц, а швидкість передачі 150 Мбайт/с) та SATA-300 (частота шини 3 ГГц та максимальна швидкість передачі даних 300 Мбайт/с). В майбутньому можливе використання SATA-600 з пропорційно збільшеними характеристиками. Інтерфейс SATA має чотири канали, до кожного з яких можна приєднати по одному пристрою. Замість привода можна встановити розгалужувач (port-multipler), і до його виходів приєднати до чотирьох пристроїв. Таким чином максимальна кількість одночасно під'єднаних пристроїв до інтерфейсу SATA становить 16.

SATA/150. На початку стандарт SATA передбачав роботу шини на частоті 1,5 ГГц, що забезпечує пропускну здатність приблизно в 1,2 Гбіт/с (150 МБ/с). (20%-а втрата продуктивності пояснюється використанням системи кодування 8B/10B, при якій на кожні 8 біт корисної інформації припадає 2 службових біта). Пропускна здатність SATA/150 незначно вище пропускної здатності шини Ultra ATA (UDMA/133). Головною перевагою SATA перед PATA є використання послідовної шини замість паралельної. Незважаючи на те, що послідовний спосіб обміну принципово повільніше паралельного, у цьому випадку це компенсується можливістю роботи на більш високих частотах за рахунок більшої перешкодостійкості кабелю. Це досягається 1) меншим числом провідників й 2) об'єднанням інформаційних провідників в 2-і виті пари, екрановані заземленими провідниками.

SATA/300. Стандарт SATA/300 працює на частоті 3 ГГЦ, забезпечує пропускну здатність до 2,4 Гбіт/c (300 МБ/с). Уперше був реалізований у контролері чіпсету nForce 4 фірми NVIDIA. Досить часто стандарт SATA/300 називають SATA ІІ. [2] Теоретично SATA/150 й SATA/300 пристрої повинні бути сумісні (як SATA/300 контролер і SATA/150 пристрій, так і SATA/150 контролер й SATA/300 пристрій) за рахунок підтримки узгодження швидкостей (у меншу сторону), однак для деяких пристроїв і контролерів потрібне ручне виставляння режиму роботи (наприклад, на жорсткому диску фірми Seagate, що підтримують SATA/300, для примусового включення режиму SATA/150 передбачений спеціальний джампер).

Стандарт SATA передбачає можливість збільшення швидкості роботи до 600МБ/с (6 ГГц).

SATA 3.0. Serial ATA International Organization (SATA-IО), відповідальна за розвиток послідовного інтерфейсу, в травні 2009 опублікувала специфікації стандарту SATA 3.0, здатного передавати дані на швидкості до 6 Гбіт/с, удвічі вище в порівнянні з SATA 2. Специфікація була обнародувана в серпні 2008 і допрацьовувалася до травня 2009. Після публікації специфікації виробники дістали можливість використовувати SATA-3 в комерційних продуктах. Новий стандарт сумісний назад з існуючими версіями SATA, але разом з цим пропонує зручніший роз'єм для підключення компактних 1,8-дюймових дисків і SSD. Покращена передача мультимедійних файлів. Істотних змін в інтерфейсі нема — максимальна довжина кабелю складає 1 метр, причому роз'єми будуть сумісні з ранніми версіями SATA. Проте крім збільшення швидкісних показників також реалізована підтримка додаткового набору команд, які призначені для підвищення ефективності при передачі відео потоку. Підвищення швидкісних показників інтерфейсу передачі даних приведе до підвищення споживаної потужності, але з іншого боку, це приведе до прискореного переходу на нові технології виготовлення управляючих мікросхем.

SATA використовує 7-контактний роз'єм замість 40-контактного роз'єму в PATA. SATA-кабель має меншу ширину, за рахунок чого зменшується опір повітрю, що обдуває компоненти комп'ютера; поліпшується охолодження системи.

SATA-кабель за рахунок своєї форми більш стійкий до багаторазового підключення. Шнур живлення SATA так само розроблений з урахуванням багаторазових підключень. Роз'єм живлення SATA подає 3 напруги: +12 В, +5 У и +3,3 В; однак сучасні пристрої можуть працювати без напруги +3,3 В, що дає можливість використати пасивний перехідник зі стандартного роз'єму IDE на SATA. Ряд SATA пристроїв поставляється із двома роз'ємами живлення: SATA й Molex.

Стандарт SATA відмовився від традиційного для PATA підключення по двох пристроїв на шлейф; кожному пристрою покладається окремий кабель, що знімає проблему неможливості одночасної роботи пристроїв, що перебувають на одному кабелі (і затримок, що виникали звідси), зменшує можливі проблеми при зборці (проблема конфлікту Slave/Master пристроїв для SATA відсутній), усуває можливість помилок при використанні нетермінованих PATA-шлейфів. Стандарт SATA передбачає гарячу заміну пристроїв і функцію черги команд (NCQ).

положення. Тому при відносно швидких переміщеннях необхідно затратити деякий час, щоб зному відзнайти курсор.

Для подачі керуючих сигналів і активації рідкокристалічних елементів використовують два способи:

прямий (пасивний);

непрямий (активний).

При прямому способі кожна точка зображення активуєтсья подачею напруги на відповідний адресний прозорий провідник, якими пронизана площина поверхні пластини. Недоліки: неможливо досягнути високої контрасності зображення, так як електирчне поле виникає не тільки у точці перетину адресних провідників, але й на всьому шляху поширення сигналу. Зміна зображення при цьому виконуєтсья досить інерційно.

Ці недоліки усунені при непрямому способі. При такій реалізації кожним рідкокристалічним елекментом керують окремі електронні ключі, які переважно реалізовані на тонкоплівкових польових транзисторах. Така конструкція дозволяє виводити кольорові зображення. Для кожного пікселя елементу зображення, який складаєтсья із точок червоного, зеленого, синього колорів використовуються три транзистори і три фільтри.

Для формування кольорового зображенян використовують теорію трикомпонентного зору, згідно з якою різні відтінки кольорів можна одержати внаслідок одночасної дії на сітківку ока світлових хвиль трьох основних, взятих у певних співвідношеннях кольорів: червоного (R-red), зеленого (G-green) і синього (B-blue). Даний метод можна проілюструвати шляхом одночасної проекції на екран цих кольорів при умові накладання на одну і туж поверхню