3. Встановлення клавіатури. Чистка клавіатури

Клавіатура – це пристрій, призначений для введення у комп’ютер інформації та команд керування. Клавіатура сучасних ПК, як правило, - це самостійний конструктивний блок. У переносних ПК клавіатура входить у склад корпусу. Клавіатура має 101-104 клавіші, розташовані за стандартом QWERTY (у верхньому лівому куті клавіатури знаходяться клавіші Q, W, E, R, T, Y).

Принцип роботи клавіатури

При натисканні клавіш клавіатури проходить замикання відповідних контактів і сигнал реєструється контролером клавіатури. Контролер представляє собою горизонтально-вертикальну сітку, за допомогою якої визначається адрес натиснутої клавіші. У відповідність видається скан-код, який поступає у мікропроцесор.

Скан-код – це однобайтове число, яке являється ідентифікаційним номером, присвоєним кожній клавіші. Мікропроцесор аналізує вхідні сигнали спеціальною програмою, яка входить в склад ROM BIOS. Потім введений код поміщається в спеціально відведеній області. В ІВМ РС сумісних комп’ютерах з 1964 року використовується таблиця ASCII-кодів (від англ. American Standard Code for Information Interchange – Американський стандартний код для обміну інформацією). Це таблиця, що встановлює відповідність між числами від 0 до 255 і зображеннями або умовними позначеннями символів. Таблиця ASCII-кодів складається з двох частин.

І частина – коди від 0 до 127 – однакова для всіх ІВМ РС сумісних комп’ютерів і містить у собі: коди символів керування; коди цифр, арифметичних операцій, розділових знаків; коди великих і малих літер латинського алфавіту.

ІІ частина – коди від 128 до 255 – буває різною в різних комп’ютерах в залежності від країни виготовлювача і містить у собі:

• 84 - клавішні (83 для PC XT),

• 101 - клавішні (PC AT),

• 104- клавішні (для Windows),

• 107 і більше (спеціалізовані).

Під’єднання клавіатури до системного блоку ПК за допомогою:

1. стандартного 5-штиркового роз'єму DIN5, що використовувався в системах стандарту AT;

2. 6-штиркового роз'єму Mini-DIN6 (інша назва PS/2) - стандартний тип з'єднання для АТХ-систем

3. шини USB;

4. одного зі стандартів безпровідного зв'язку.

Новою областю розвитку клавіатур є сенсорні клавіатури – це безклавішні клавіатури, клавіші в якій замінені чутливими елементами. Доторкаючись пальцем, ручкою або іншим предметом до відповідно визначеної ділянки змінюється різниця потенціалів, яка вловлюється і підсилюється електронними схемами. На виході формується сигнал, аналогічний при натисканні клавіш звичайної клавіатури. Ці клавіатури значно довговічніші, але собівартість їх вища через складність електричних схем.

У середині 40-х років дослідницький центр Bell Laboratories американської компанії запропонував ідею розбивання всієї території на невеликі ділянки, які стали називатися сотами, (від англ. cell - комірка, сота). Кожна сота повинна була обслуговуватися передавачем з обмеженим радіусом дії й фіксованою частотою. Це дозволило б без будь-яких взаємних перешкод використовувати ту ж саму частоту повторно в іншій комірці (соті). Але пройшло більше 30 років, з 1971 року такий принцип організації зв'язку був реалізований на апаратному рівні. А перший комерційний стільниковий телефон з'явився на ринку 6 березня 1983 року. Він важив набагато менше свого прототипу, всього півкіло грама й продавався за три з половиною тисячі доларів. Причому в ці роки розробка принципу стільникового зв'язку велася в різних країнах світу по різних напрямках..

В 2003 р. здійснилося ЗО років з моменту створення мобільного зв'язку.

Радіозв'язок.

У всіх цих пристроях сигнал на шляху від АТС до абонента долає деяку відстань не по дротах, а по радіоефіру.

Радіозв'язок залежить від багагьх факторів:

• Рельєфності місцевості (розташування пристрою у яру чи на узгір'ї);

• Наявності перешкод ( в середині залізобетонного приміщення чи поміж багатьох приміщень, що перешкоджає проходженню радіохвиль, поруч з високовольтною лінією)

• Метеорологічні фактори (під час грому, грози, а також під час сильного дощу чи снігопаду, якщо для зв'язку використовуються частоти порядку сотень мегагерц).

Розрізняють два типи телефонів, які застосовують радіозв'язок:

Радіотелефони;

Телефони з радіотрукбками.

Радіотелефони.

Радіотелефон - це телефонний апарат, що з'єднується з телефонною станцією не дротами, а по

радіоканалу. Радіус дії радіотелефону визначається в основному потужністю вмонтованого в нього передавача та розмірами й розташуванням його антени, а також антени центрального вузла. Як правило, ця відстань становить 60-100 км, тобто забезпечує велике місто з приміською зоною. Всі радіотелефони в цій зоні обслуговують порівняно невелику (не більше кількох сотень) кількість каналів (робочих частот), по одній розмові на кожному каналі. Оскільки лише деякі абоненти використовують телефон майже без перервно, то кількість телефонів може перевищувати число допустимих каналів в п'ятдесят разів і становити декілька тисяч.Головна відмінність стільникового радіотелефону від звичайного в тому, що територія обслуговування стільникового радіозв'язком розбивається на багато невеличких зон радіусом у декілька сотень метрів, кожна з яких обслуговується своїм передавачем. Ці зони на плані міста нагадують малюнок бджолиних сот, від чого і походить назва цього виду зв'язку.

Телефони з радіотрубкою - це звичайні телефони, зв'язані дротами з телефонною станцією, в яких шнур до трубки замінений на радіолінію. Радіус дії таких телефонів - від ста метрів до декількох кілометрів залежно від моделі. Ця відстань може сильно зменшитися при незадовільних умовах.