2. Монітор на базі епт. Формування чорно-білого зображення.

Одною із найбільш важливих складових частин любого персонального комп’ютера являється його відеосистема, в склад якої входять:

• монітор;

• відеоадаптер;

• програми-драйвери.

Відеосистема складає основу взаємодії із користувачем. Якщо мікропроцесор або жорсткі магнітні диски малошвидкодіючі, то затрачаєтсья дорогоцінний час. Але якщо недостатньо оптимальна відеосистема, то від перенапруження зорового аналізатора значно спадає ефективність використання персонального комп’ютера.

Електронно-променева трубка для ЕОМ представляє собою скляну вакуумну колбу, зварену із трьох частин: горловини, конусу і екрану. У горловині розміщена електронна гармата, яка створює електронний промінь, фокусує та модулює сигналом зображення і складається із:

• катоду, який має вигляд стакана, в середині якого поміщена вольфрамова нитка підігріву (термокатод). На катод подається напруга, що забезпечує розігрів до температури 800 – 9000 С. При такій температурі емітуються електрони протягом усієї тривалості служби.

• модулятора, який розміщений у безпосередній близькості до катоду у вигляді циліндру і використовується для регулювання інтенсивністю електронного променя.

• анодів (два аноди), які використовуються для прискорення і фокусування електронного потоку.

• Катод, анод і модулятор утворюють електронну гармату, яка являється електронно-оптичною системою, від якої залежить чіткість зображення. У сучасних моніторах використовується ще магнітна відхиляюча система для регулювання променем в просторі, яка представляє собою пару котушок, розміщених зовні горловини ЕПТ. Через котушки пропускається струм і навколо утворюєтсья електормагнітне поле, що відхиляє промінь по горизонталі і вертикалі.

БІЛЕТ 19

1.Послідовні порти вводу – виводу пк. Роз’єми, кабелі і гнізда іеее-1394.

2.Радіозв’язок. Радіотелефони та телефони з радіотрубками.

Історія радіотелефонного зв 'язку.

Перша система радіотелефонного зв'язку, яка пропонувала послуги всім бажаючим, почала своє функціонування в 1946 р. у м. Сент-Луїс (СІЛА). Радіотелефони, що застосовувалися в цій системі, використовували звичайні фіксовані канали. Якщо канал зв'язку був зайнятий, то абонент вручну перемикався на іншій - вільний канал. Апаратура була громіздкою й незручною у використанні.

З розвитком техніки системи радіотелефонного зв'язку вдосконалювалися: зменшувалися габарити пристроїв, освоювалися нові частотні діапазони, покращувалося базове й комутаційне устаткування, зокрема, з'явилася функція автоматичного вибору вільного каналу. Але при величезній потребі в послугах радіотелефонного зв'язку виникали й проблеми.

Головна з них - обмеженість частотного ресурсу: число фіксованих частот у певному частотному діапазоні не може нескінченно збільшуватися, тому радіотелефони із близькими по частоті робочими каналами починають створювати взаємні

Екран променевої трубки покритий спеціальним покриттям – люмінофором. Люмінофор – це речовина, яка при збудженні випромінює світло. Для збільшення чіткості зображення шар люмінофору покривають тонким шаром легкого металу (алюмінію), що пропускає електронний промінь, але затримує світло. Конус скляної колби із середини покривають провідним шаром – аквадагом, який електрично з’єднаний із другим анодом і використовуєтсья для осідання електронів, вибитих внаслідок бомбардування електронами.

Електронно-променева трубка – це електровакуумний пристрій, в якому електронний потік перетворюється у промінь і використовується для перетворення електричних сигналів у світлове відображення.

Будь-яке зображення на екрані монітору так саме, як на екрані телевізора, складається із багатьох точок, що світяться. Ці точки називаються пікселями (від анг. pixel – найменший елемент зображення). Для формування зображення використовуються спеціальні керуючі сигнали, які формуються відеоадаптером. В циклі сканування промінь рухається по зигзагоподібній траекторії по всьому екрані, починаючи від лівого верхнього кута до правого нижнього, формуючи кадр зображення.