1.Застосування пк в різних галузях. Роль пк у розвитку суспільства.

Застосування комп'ютерів

Тривимірна карта ділянки земної поверхні, побудована за допомогою комп'ютерної програми

Перші комп'ютери створювалися виключно для обчислень (що відображено в назвах «комп'ютер» і «ЕОМ»). Навіть найпримітивніші комп'ютери в цій галузі у багато разів перевершують людей (якщо не брати до уваги можливості деяких унікальних "людей-лічильників"). Не випадково першою високорівневою мовою програмування був Фортран, призначений виключно для виконання математичних розрахунків.

Іншою сферою застосування комп’ютерів стали бази даних. Перш за все вони були потрібні урядам і банкам, які вимагають вже складніших комп'ютерів з розвиненими системами введення-виведення та зберігання інформації. Для цих цілей був розроблено мову Кобол. Пізніше з'явилися СКБД зі своїми власними мовами програмування.

Третім застосуванням було управління всілякими пристроями. Тут розвиток йшов від вузькоспеціалізованих пристроїв (часто аналогових) до поступового впровадження стандартних комп'ютерних систем, на яких запускаються керуючі програми. Крім того, все більша частина техніки починає включати в себе керуючий комп'ютер.

Комп'ютери розвинулися настільки, що стали головним інформаційним інструментом як в офісі, так і вдома. Тепер майже будь-яка робота з інформацією найчастіше здійснюється через комп'ютер - набір тексту чи перегляд фільмів. Це відноситься як до зберігання інформації, так і до її пересилання каналами зв'язку. Основне застосування сучасних домашніх комп'ютерів - навігація в Інтернеті та ігри.

Сучасні суперкомп'ютери використовуються для комп'ютерного моделювання складних фізичних, біологічних, метеорологічних й інших процесів та вирішення прикладних завдань, таких як, моделювання ядерних реакцій або кліматичних змін. Деякі проекти проводяться за допомогою розподілених обчислень, коли велика кількість відносно слабких комп'ютерів одночасно працює над невеликими частинами загальної задачі, формуючи таким чином дуже потужну комп’ютерну систему.

Найбільш складним і слаборозвиненим областю застосуванням комп'ютерів є штучний інтелект - застосування комп'ютерів для вирішення таких завдань, де немає чітко визначеного більш-менш простого алгоритму. Приклади таких завдань - ігри, машинний переклад тексту, експертні системи.

2.Накопичувачі на жорстких дисках. Будова і особливості вінчестерів.

У виробників жорстких дисків існують свої шляхи розвитку і вдосконалення виробляємої ними продукції. Серед них можна виділити наступні: зниження енергоспоживання, шуму, вібрації, часу доступу, підвищення швидкості лінійного читання/запису і, предмет, який буде розглянуто в цій статті, збільшення об'єму зберігаємої інформації.

На сьогоднішній день об'єми зберігаємої та оброблюваної інформації вже обчислюються гігабайтами, а часто й терабайтами. Ми весь час спостерігаємо тенденцію росту об'ємів накопичувачів на жорстких магнітних дисках, але при цьому фізичні розміри вінчестера залишаються сталими (геометрично незмінними). Відповідь на питання: “Яким чином виробнику вдається збільшувати об'єми випускаємих вінчестерів?”, ми й будемо розглядати.

Об'єм вінчестера залежить від кількості встановлених дисків всередині накопичувача й щільності запису на них. Збільшення кількості дисків, при якому геометричні розміри вінчестера залишаються сталими, призведе до підвищення енергоспоживання, що не є бажаним. Крім того, збільшення кількості компонентів в загальному механізмі знизить рівень надійності пристрою вцілому, тому виробники роблять ставку на освоєння параметра щільності запису.

Щільність запису (BPSI – bits per square inch) – параметр, що показує, яка кількість інформації може зберігатись на одиницю поверхні пластини і вимірюється в бітах на квадратний дюйм. Щільність запису залежить від двох показників:

трекова щільність (TPI – tracks per inch) вказує на кількість треків, яка може поміститись на кожний дюйм радіусу диску;

лінійна щільність (BPI – bits per inch) вказує на кількість біт інформації, яка може поміститись на одному треку.

Звідси витікає, що підвищення щільності запису на поверхні жорсткого диску веде до збільшення об'єму накопичувача вцілому, при незмінній кількості дисків. В сучасних сімействах вінчестерів покращуються обидві величини, якими характеризується загальна щільність. Наслідком являється покращення таких параметрів вінчестера, як швидкості лінійного читання/запису і швидкості позиціювання. Сама ж реалізація збільшення щільності запису не є простою задачею і потребує багатьох технічних нововведень та змін в різноманітних компонентах накопичувача. Непростим являється зменшення розмірів окремих бітів і "Стандартні" формати дискет IBM PC розрізнялися розміром диска, кількістю секторів на доріжці, кількістю використовуваних сторін (SS позначає односторонню дискету, DS — двосторонню), а також типом (щільністю запису) дисководу — тип дисководу маркувався:

SD (англ. Single Density, одинарна щільність, вперше з'явився в IBM System 3740),

DD (англ. Double Density, подвійна щільність, вперше з'явився в IBM System 34),

QD (англ. Quadruple Density, четвірна щільність, використовувався у вітчизняних клонах Robotron-1910 — 5 ¼ "дискета 720 К, Amstrad PC , ПК Нейрон — 5 ¼ "дискета 640 К),

HD (англ. High Density, висока щільність, відрізнявся від QD підвищеною кількістю секторів),

ED (англ. Extra High Density, надвисока щільність).

У додаткових (нестандартних) доріжках та секторах іноді розміщували дані захисту від копіювання пропрієтарних дискет. Стандартні програми, такі якdiskcopy, не переносили ці сектори при копіюванні.