БІЛЕТ 16

1. Мікросхеми постійної пам’яті . Типи мікросхем rom, prom, eprom, eeprom.

Існує чотири різних типи мікросхем пам'яті ROM.

• ROM (Read Only Memory).

• PROM (Programmable ROM). Програмована ROM.

• EPROM (Erasable PROM). Стирувана програмована ROM.

• EEPROM (Electrically Erasable PROM). Електронно-витираюча програмована ROM, яка також називається Flash ROM.

Незалежно від типу ROM, дані в ній зберігаються доти, поки не будуть стерті навмисно.

Спочатку в більшості мікросхем ROM вже на етапі виготовлення були пропалені "0" і "1", тобто таку пам'ять

РROM можна представити у вигляді матриці, в якій вже при ||йнготовленні в потрібних місцях записуються нулі й одиниці. Матриця являє собою кремнієвий кристал (мікросхему). Такі мікросхеми називаються пропаленими при виготовленні, тому що дані записуються в маску, з якої фотолітографічним способом виготовляється матриця. Подібний виробничий процес економічно виправдовує себе при виготовленні сотень тисяч мікросхем з однаковою інформацією. Якщо необхідно змінити хоча б один-єдиний біт, прийдеться переробити маску, а це обійдеться недешево. Тому такий тип пам'яті ROM не використовується.

Пам'ять PROM

В пам'ять PROM після виготовлення можна записати будь-які дані. Вона була розроблена наприкінці 70-х років фірмою Texas Instruments і мала ємність від 1 Кбайт (8 Кбіт) до 2 Мбайт (16 Мбіт) або більше. Ці мікросхеми можуть бути ідентифіковані по номерах виду 27mm у маркуванні, де 27 вказує PROM типу ТІ, a mm — ємність кристала (мікросхеми) в кілобітах.

Мікросхеми ROM

ROM (Read-Only Memory) — тип пам'яті, що може постійно (або практично постійно) зберігати дані. Ці записані дані зберігаються в пам'яті навіть при відключенні живлення. Таким чином, для збереження стартових процедур (і BIOS) найбільше підходить пам'ять ROM. Аналогічна пам'ять використовується і в інших пристроях із власною BIOS, наприклад у відеоадаптерах.

2. Сучасні засоби зв’язку. Стільниковий зв’язок. Мобільні телефони.

Стільниковий телефонний зв’язок виник як вирішення проблеми браку частотного діапазону, через що стримувалося зростання кількості абонентів мобільного зв’язку. Рішення полягало в багаторазовому використанні одних і тих самих частот шляхом просторового їх рознесення по окремих ділянках території, що називаються стільниками. У суміжних стільниках частоти різні. А у віддалених – збігаються. Чим менший є розмір стільника, тим більше можна повторно використати частоту, але з Радіопокриття кожного стільника здійснюється за допомогою окремої базової станції.. Абоненти стільникової мережі, придбавши мобільний телефон, який являє собою радіоприймальне передавальне обладнання, обслуговуються БС того стільника, поблизу якого вони перебувають. Роботою групи БС керує контролер базових станцій (КБС). Усі або частина КБС, які встановлені в стільниковій мережі телефонного зв’язку, з’єднуються із серцем мережі – центром комутації мобільного зв’язку (ЦКМЗ), який у свою чергу вмикається до стаціонарної телефонної мережі загального користування.

Основним завданням стільникової мережі є необхідність визначення поточного місцезнаходження мобільних абонентів і утримання з’єднання в межах одного стільника або при переміщенні в інший. Віддалення мобільного абонента від антени базової станціїодного стільника спричиняє зменшення потужності корисного сигналу. Проте рухаючись абонент наближається до антени іншого стільника і, як тільки потужність корисного сигналу другого стільника стає більшою, відбувається переключення. Купуючи стільниковий телефон абонент реєструється у мережі певного оператора, в базі даних якого тепер буде записана вся інформація про його перебування, і отримує звичайний телефонний номер. меншення розміру стільника технічно ускладнює систему.

SIM-карти є невід'ємними частинами мобільних телефонів – де закодовані всі дані про мобільний телефон, його індивідуальне ім’я, по якому мережа звертається до нього.

БІЛЕТ 17