79. Поняття власності і її форм. (повний брєд…)

Власність означає право на дії з речами, які підлягають обміну. Важливі типи власності включають нерухомість (земля), особисту власність (інше майно) та інтелектуальну власність (права на артистичні творіння, винаходи тощо). Право на власність пов’язано з власністю, яка встановлює відношення між товарами \ послугами та іншими людьми або групами, запевняючи власника на право обійтися без власності в манері, яку він або вона вважає доцільною. Деякі філософи стверджують, що права власності є результатом соціальної угоди. Інші знаходять походження для них в етиці або в природному праві.

Громадська власність – це будь-яка власність, якою керує держава або ціле співтовариство.

Приватна власність – будь-яка власність, яка не є громадською власністю. Приватна власність може знаходитися під контролем єдиної людини або групи людей. Деякі філософи, як Карл Маркс, використовували дане поняття, щоб описати соціальні відносини між тими, хто продає їх трудову власність і тими, хто купує це.

У часи середньовіччя і ренесансу в Європі термін «власність» по суті згадувався щодо землі. Великий перегляд колишньої думки був необхідний у відношенні землі, щоб бути розціненим, тільки як особливий випадок різновиду власності. Перегляд тієї думки був натхненний, хоча б, трьома загальними особливостями ранньої сучасної Європи: хвиля торгівлі, розлад зусиль заборонити інтерес та розвиток централізованих національних монархій.

80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.

НТР – це перерва поступовості, розрив формально-логічної послідовності розвитку, стрибок у історичному русі знань. НТР зламує існуючі наукові уявлення, здійснює перегляд фундаментальних понять і приводить до народження нових відкриттів нової системи знань, що є рушійною силою у розвитку техніки.

Існує чотири історичних типи революцій: промислова, технічна, наукова, науково-технічна.

НТР, як і будь-яка революція передбачає докорінну зміну сутності речі.

Суть НТР – знання стає безпосередньою продуктивною силою, знання продукує і завдяки ньому отримується прибуток.

Соціальні наслідки НТР. НТР — явище глобального характеру, воно охоплює як усі сторони внутрішнього життя певного суспільства, так і зовнішні сторо­ни його життя. Розвиток науки і техніки сам по собі не залежить від того, в якій соціально-економічній системі він відбувається. Науково-технічний прогрес створює можливість для розвитку суспільства, а як використовуються наукові і технічні досягнення — залежить від кон­кретної соціально-економічної будови суспільства.

Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до та­ких основних груп:

— загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми ви­живання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;

— зміна взаємовідносин у системі "людина-техніка" (робітник стає регулятором, наладчиком, програмістом і тим, хто керує технологічним процесом);

— зміна змісту і характеру праці (збільшується питома вага творчих, пошукових визначальних функцій, що веде до стирання суттєвих відмінно­стей між людьми розумової і фізичної праці);

— зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеці­алістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології (це ви­вільняє трудові ресурси);

— підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної під­готовки кадрів;

— "інтернаціоналізації" суспільних відносин (зокрема, неможливо виробляти що-небудь в одній країні, не рахуючись з міжнародними стан­дартами, цінами на світовому ринку, з міжнародним поділом праці);

— втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

Однією із найсерйозніших проблем, породжених науково-технічною революцією, є проблема подальшого вдосконалення системи освіти. НТР потребує постійної освіти, яка складається з двох підсистем: базова осві­та і додаткова (що має здійснюватися переважно шляхом самостійної освіти). Вимагається насамперед досконала підготовка кадрів.