7. Діалектика та метафізика як філософські методи.

Діалектика – метод, який ґрунтується на таких принципах:

1. об’єктивності (світ існує незалежно від волі і свідомості людини);

2. суб’єктивності

3. розвитку (все у світі знаходиться в процесі змін, який має упорядкований характер);

4. всезагальності зв’язку (все у світі знаходиться у стані взаємовідношення);

5. взаємного заперечення кількісних дій і якісних змін

6. єдності і боротьби протилежностей (джерело розвитку – це внутрішні суперечності, а зміст розвитку – це саморозвиток);

7. заперечення заперечення (розвиток завжди має спрямований характер і здійснюється у формі циклу чи спіралі).

Діалектика спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення. Поняття зв'язку є одним із найважливіших у діалектиці. Процес пізнання завжди починається з виявлення зв'язків. І будь-яка наукова теорія ґрунтується на з'ясуванні суттєвих зв'язків. Поняття зв'язку є вихідним для розуміння універсальних (глобальних) зв'язків об'єктивної дійсності. Існують різноманітні зв'язки. Зв'язки можуть бути об'єктивними і суб'єктивними, внутрішніми і зовнішніми, суттєвими і несуттєвими, простими і складними.

Діалектичність характеризується формулою: без суб’єкту немає об’єкту, без об’єкту немає суб’єкту: не буде пізнання, якщо не буде кому пізнавати і що пізнавати!

Діалектика включає в себе об'єктивну і суб'єктивну діалектику.

Об'єктивна діалектика - це діалектика реального світу, природи і суспільства, вона висловлює безперервне розвиток і зміна, виникнення і знищення явищ природи і суспільства.

Суб'єктивна - це відображення об'єктивної діалектики, діалектики буття в голові людини, в її свідомості. Іншими словами, об'єктивна діалектика панує в усій природі, а суб'єктивна діалектика, діалектична мислення є тільки відображення пануючого в усій природі руху шляхом протилежностей.

Метафізика — це концепія розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні «антидіалектика» термін «метафізика» запровадив у філософію Геґель.

Метафізика як метод являє собою антидіалектику. Їх протилежність простежується за трьома основними напрямками.

По-перше, для діалектики світ являє собою єдине взаємопов'язане ціле, для метафізики, навпаки, речі ізольовані, відірвані одна від одної, існують поза зв'язків та відносин між собою.

По-друге, з діалектичної точки зору світ перебуває в постійному русі та розвитку, метафізика ж або заперечує розвиток, або спрощує його, зводячи, зокрема, до круговороту.

По-третє, діалектика бачить джерело руху і розвитку в самому предметі, у його внутрішніх суперечностях, метафізика - у зовнішніх факторах, що знаходяться поза предметів і речей. вважаючи їх внутрішньо несуперечливими, і в кінцевому рахунку часто приходить до ідеї першопоштовхів.

8.Основні функції філософії

• Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. У світогляді відбувається певне ставлення до світу. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні.

• Методологічна функція. Методологія - це світогляд, що виступає у вигляді методу та теорії методу. Інакше, методологія - це сукупність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у вирішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й наукове обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики.

• Культурологічна функція передбачає експлікацію, раціоналізацію та систематизацію. Експлікація призначена для виявлення найза-гальніших ідей, уявлень, форм досвіду. Важливе місце серед них займають: категорії, узагальнені способи буття - вчення про буття -онтологія; теоретичне усвідомлення ставлення до світу та людини -практичні (праксеологія), пізнавальні (гносеологія), ціннісні (аксіологія). Раціоналізації у відображення в логічній, поняттєвій формі результатів людського досвіду. Систематизація - теоретичне відображення сумарних результатів людського досвіду.

• Пізнавальна. Теорія пізнання, гносеологія — розділ філософії, в якому досліджуються проблеми джерела, форм, можливостей, вірогідності та істинності пізнання. Виявляється у розробці і виборі засобів і методів вивчення та зміни предметного світу або суспільства з урахуванням діючих законів та особливостей об'єкту.

• Праксеологічна функція філософії-аналіз і узагальнення своєрідності взаємовідносин людей і природи, окремих людей і суспільства в цілому, практики наукових спостережень, експериментів.

• Аксіологічна функція-полягає не в тому, що вона дає відповіді на гострі проблеми сучасності, а в тому, що узагальнюючи практичний, інтелектуальний, і ширше духовних досвід людства , з одного боку застерігає , а з іншого пропонує .Тобто філософія несе в собі не лише знання, а й цінності.

• Прогностична-вироблення тенденцій розвитку людини і світу

• Соціальна-зміни соцбуття

• Гуманістична-формування гуманістичних цінностей та ідеалів

• Освітня-вплив філософії на свідомість людей.