- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання
- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8.Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення нових положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї структуралізму
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •26. Cтруктура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії “матерія”
- •31. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34.Поняття природи.
- •35.Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності
- •3) Соціальні проблеми:
- •39. Екологічні проблеми і шлях їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам‘ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять ― людина, ― індивід, ― особистість - індивідуальність
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб‘єкт і об‘єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об‘єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70. Сім‘я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм. (повний брєд…)
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава –складова політичної організації суспільства.
- •84. Поняття правової і Громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації.
1. Соціокультурна зумовленість філософії.
Філософська галузь знань з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини (бо вона хоче бути щасливою), так і суспільства в цілому. Це означає, що виникнення філ-ії має соціокультурну зумовленість.
Суспільно-історичний розвиток привів до виникнення філософії.
Соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед тоді, де і коли з’являється:
необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення – це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться. Це означає, що філософія як знання з’являється тоді, коли людина починає ставити себе у відношення до світу, виконуючи наступні умови: людина розглядається як головна, центральна, особлива, неповторна істота, а до світу вона ставиться із позиції такого відношення, коли вона з одного боку, осмислюючи себе, починає говорити, в якому відношенні до неї знаходиться предмет. Людина є місцем відліку з якого починається осмислення дійсності.
необхідність розкриття людиною сутності речей, предметів, явищ, тобто філософське мислення спрямоване не на бачення всього в цілому, а на те, завдяки чому це є цілісністю (кожен предмет зберігає свої властивості, здатність, існує саме таким, а не іншим).
потреба у визначенні сенсу існування, тобто для чого існує як сама людина, так і те, у відношенні до чого вона знаходиться.
потреба у визначенні цінностей відповідно до яких живе людина.
Тому є різні підходи до визначення Філософія
це любов до мудрості; наука яка розкриває найбільш загальні закономірності розвитку людини, природи, мислення;
це духовність – те що скеровує наше життя;
це методологія, бо є творцем загального вчення про метод.
Людина як найбільш досконала істота починає шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого. Тому можемо говорити що філ існує на 3 рівнях: звичайному (буденному), теоретичному (сист знань), практичному (філ історії, права, культ)
2. Філософське мислення та його специфіка.
Філософський стиль мислення з’являється тоді, коли людина починає масштабно мислити і шукати оптимальний варіант свого життя.
Філософія в перекладі – любов до мудрості (мудрість – це здатність знаходити, реалізовувати оптимальний варіант дій; любов – це почуття і усвідомлення будь-чого, як необхідної умови існування.)
Філософський тип мислення є не тільки любов’ю до мудрості.
Філософія дозволяє людині вирішити одне з найголовніших питань свого існування, а саме зайняти ту чи іншу життєву позицію( визначення осн. ідеї свого життя і обрання найбільш загальних шляхів її реалізації). Такі вибори людина може робити на 3-ьох осн. рівнях:
- звичайний/буденний (почуття);
- теоретичний (мислення);
- практичний (на осн. почуття і мислення – визначеність і ідея).
Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого.
Філософське мислення - це соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення – це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться.
Філософське мислення має дуже широкий рівень узагальнення (категорії, принципи), що виходить за межі буття та небуття. Воно є формою людського самоосмислення з точки зору людини, її життєвого вибору.
Філософське мислення може окреслювати дійсність не такою, якою вона є, а такою, якою вона має бути.
Крім того, філософське мислення – це одночасно мислення про реальність і мислення про саме мислення, причому воно виявляється взаємопов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим. Таким чином філософське мислення завжди намагається поставити та розв’язати доленосні, абстрактні проблеми людського буття. Крім того, важливою рисою філософського мислення є те, що воно є рефлексією людини, тобто погляд на себе з боку, крізь призму своїх цінностей та інтересів.