4. Літературні традиції Луганщини другої половини хх ст.

Законспектуйте: Дещо поліпшилася ситуація у суспільно-культурному житті регіону в часи розвінчання культу Сталіна. 50-ті рр. ХХ століття відзначені в літературі шахтарського краю відносним багатством інтимної та пейзажної лірики. У другій половині десятиліття відчуватиметься уникання суспільних ідеалів, проголошених партією і вождем, і тяжіння до щирих почуттів у любовній поезії.

Незважаючи на розвінчання культу вождя в середині 50-х років, вихід літератури за рамки регламентації соцреалізму в шахтарському краї і в наступному десятилітті відбувався мляво порівняно з широким розгортанням цього процесу в столиці. Занадто далеко зайшла політика денаціоналізації краю.

У літературі Луганщини 60-х рр. ХХ століття відмічається новий підхід до відображення самого життя. Звернення до Правди, Істини, Добра присутні у спадщині практично всіх луганських письменників. Вони намагаються позбутися стереотипу партійних митців і звертаються до справжніх цінностей народу.

Новим імпульсом для активізації літературного життя в області стало створення обласної письменницької організації. 15 квітня 1965 року в

м. Луганську зібралися не тільки професійні літератори, тобто члени СПУ, але й представники літературних об'єднань багатьох міст і районів області. Серед засновників Луганського осередку СПУ можна назвати Микиту Чернявського, Степана Бугоркова, Тараса Рибаса, Івана Савича, Василя Горяїнова, Михайла Яременка, Федора Вольного, Геннадія Довнара, Ольгу Холошенко. Письменницьку організацію очолив Тарас Рибас.

Відхід від радянських ідеалів луганських авторів спостерігається у творах, присвячених Батьківщині. Поряд із насиченою партійними гаслами літературою, в окремих збірках письменників загострюється мотив історичної пам¢яті, відчувається переосмислення і визначення справжньої Вітчизни для українця. Образ України поступово протиставляється Радянському Союзу, набуваючи суто національних кольорів у творчості І .М. Світличного, І. О. Світличного, І. Низового, М. Чернявського, І. Савича, В. Голобородька.

Українська культура І пол. 80-х рр., як і економіка держави, відчуває брак оновлення. Жорсткий політичний тиск остаточно знищив надії на національне відродження, виплекані двома попередніми десятиліттями. Завдяки цим заходам у культурі країни визначилася загальна тенденція посередницького споглядання. Мало хто з авторів мав рішучість повторити подвиг колег по перу. До того ж політика русифікації, що набула шалених обертів, сприяла різкому обмеженню національних питань, до яких зверталися письменники. Казати про абсолютну відсутність започаткованих шістдесятниками ідей в українській культурі 80-х рр., було б неправильно, бо наслідки руху такого масштабу не могли пройти безслідно. Вони залишили відбиток на спадщині багатьох представників творчого процесу, але до широкого читацького кола потрапили лише десятиліттям пізніше, в часи широкого розгортання демократизації, що означилася як новий напрям розвитку суспільства з 2-ї пол. 80-х рр. і одним із критеріїв свого функціонування обрала активізацію громадської думки.

Друга половина 80-х рр. на Луганщині характеризується пожвавленням українського літературного процесу. І хоча відсоток українських публікацій у місцевій періодиці становить 20-30%, збільшується кількість авторських збірок, художньо довершеною стає лірика донецьких поетів. Поступово, хоча і важко, література позбавляється догматів соціалістичного суспільства, намагаючись закріпитись на позиціях особистих людських цінностей та ідеалів.

На початку дев'яностих років активізувалася видавнича діяльність, тому що значно демократизувався сам процес виходу книги. Тоді й прийшли до читача збірка бібліографічних матеріалів про життя і творчість письменників Луганської області та їх твори "Луганщина літературна” в двох випусках (упорядник М. Ночовний, 1992р.), літературознавче дослідження І.М.Білогуба "Літературно-краєзнавча Луганщина” та ряд інших видань краєзнавчого спрямування, що стали першими навчальними посібниками на уроках літератури рідного краю, які розпочали проводити в деяких школах учителі-словесники у відповідності до нових програм з української літератури. У 1994 році був започаткований часопис "Бахмутський шлях”; ініціатором створення і першим редактором був Юрій Єненко. Вагомим літературно-мистецьким виданням впродовж семи років була газета "Кам'яний Брід”(редактор - Ганна Гайворонська).

Питання для самоконтролю:

1.Стисло схарактеризуйте умови розвитку літератури в нашому краї у першій половині ХХ століття.

2.Хто входив до складу літературної організації «Забой»?

3.З якою місцевістю на Луганщині ми пов'язуємо життєвий шлях

В. Сосюри?

4.В якому році було засновано Обласну спілку письменників України? Хто став її першим очільником?