2. Основні тенденції розвитку державного ладу

Провідна тенденція державно-правового розвитку США у ХХ ст. – стабільність еволюції політичної системи і конституційного ладу. Протягом ХХ ст. прийнято менше 10 поправок до Конституції. В основному вони стосувалися президентської вади. Поправки ХХ (1933р.), ХХІІ (1951р.), ХХV (1967р.) визначили, зокрема, порядок вступу на посаду президента, ввели обмеження перебування на посту президента двома строками, надали право заміщення посади президента віце-президентом (за певних обставин). ХХ поправка встановила, що після виборів повноваження президента починаються з 20 січня наступного року.

Друга тенденція проявилася в подальшій демократизації виборчої системи. Важливе політичне значення мало прийняття ХІХ (1920р.), ХХІV (1964р.) і ХХVІ (1971р.)поправок до Конституції США. ХІХ поправка надала виборчі права жінкам. ХХІV поправка скасувала обмеження виборчого права на федеральних виборах у зв’язку із несплатою виборчого чи якогось іншого податку. У 1965р. дію цієї поправки було поширено і на вибори у штатах. ХХІV поправка знизила віковий ценз на федеральних виборах до 18 років. Аналогічна зміна відбулась і в усіх штатах.

Особливість США – для виборів характерний абсентеїзм (активність виборців ледь перевищує 50%).

Ще одна важлива тенденція полягає в централізації державної влади. Її проявом стало розширення повноважень федеральної влади, перш за все президента. Сьогодні американський президент виступає не тільки як глава держави, глава уряду, лідер однієї із партій, головнокомандуючий, дипломат, але й головна особа, що відповідає за управління країною в періоди кризи, а також виступає арбітром у врегулюванні відносин федерації і штатів. Розширення повноважень президента послужило основою для створення при президентові розгалуженого виконавчого апарату. До нього входять: канцелярія Білого дому, Рада національної безпеки, Адміністративно-бюджетне управління, ЦРУ, ФБР, Агенство національної безпеки та ін.

Разом з тим посилення виконавчої вади не означає надмірної підміни нею інших гілок влади. Законодавча і судова влади залишаються дієвими ланками системи “стримувань і противаг“. Особливе значення мають фінансово-бюджетні права Конгресу, можливість судового оскарження адміністративних розпоряджень, затвердження сенатом представлених президентом кандидатів на зайняття державних посад, право імпічменту.

3. Зміни в джерелах та системі права

Право в США розглядається як сукупність загальнообов’язкових правил, регулюючих відносини між індивідами, а також між ними та суспільством. Термін “Lau“ відрізняється від терміну “Iurisprudence“, який означає науку про право. Правова доктрина США розрізняє школу природного права, школу позитивного права, реалістичну школу права.

Головне джерело права США так зване загальне (прецедентне) право (Common law, Case law). Друге важливе джерело – статутне право. Ще одне джерело – підзаконні акти виконавчої влади.

На відміну від Англії загальне право в США - не стало єдиним для всієї країни і має суттєві відмінності по штатах. Федеральне законодавство не інкорпорувало загальне право як таке в систему федерального права і лише в окремих штатах їх конституції прямо розглядають загальне право як обов’язкове для застосування в судах в разі відсутності законодавства з якогось конкретного питання. Формально в США нема і федерального загального права. Воно не передбачається і Конституцією США. І все ж воно розвивалося, перш за все в рішеннях Верховного суду.

В ХХ ст. здійснені спроби систематизації загального права. У 1952р. вперше був опублікований багатотомний “Оновлений виклад права“. В ньому були систематизовані головним чином ті правові інститути, які слабо врегульовані законодавством: цивільні делікти, договори, колізія законів, довірча власність і т. д. Це неофіційне видання користується великим авторитетом у суддів.

В ХХ ст. значно виросла роль законодавчих джерел права. Щорічно Конгрес приймає від 300 до 900, а Законодавчі збори штатів від 10 тис. до 30 тис. законодавчих актів. Це зумовило необхідність масштабної систематизації і ревізії законодавства. У 1926р. був укладений, періодично оновлюється і раз на 6 років перевидається федеральний звід законів. В ньому 50 розділів, кожен з яких пов’язаний із певною сферою правового регулювання (“промисловість і торгівля“, “сільське господарство“) або з конкретною галуззю чи інститутом права. Окремі розділи представляють собою інкорпорацію діючого законодавства, в інших здійснена кодифікація окремих галузей законодавства.

Продовжувала стиратися грань між публічним і приватним правом.

Цьому сприяли заходи державного регулювання виробництва, фінансів і торгівлі (наприклад, “Новий курс“), які стали, по суті, основним фактором стабільності економіки. Саме цим пояснюється вторгнення імперативних норм адміністративного права в область диспозитивних норм цивільного і торгового права.

Значно чіткіше правова система США розрізняє право матеріальне (Substantive law) і процесуальне (Procedural law). До матеріального права відносять норми, які встановлюють, визначають, описують або змінюють права і обов’язки сторін правовідносин (наприклад: “особа, яка нанесла шкоду іншій особі, повинна відшкодувати завдану шкоду“). Процесуальне право США встановлює методи забезпечення прав, що містяться в матеріальних нормах. Норми, що стосуються звернення до суду,підготовки необхідних позовних документів, підвідомчості справ тим чи іншим судам, надання доказів і т. п. - все це норми процесуального права.

Із сфери цивільно-правової регламентації виділились області, які регулюються новими галузями права, передусім трудовим і соціальним правом, екологічним правом.

1 Сокращение производства коснулось и многих других сельскохозяйственных продуктов, и это в условиях, когда миллионы безработных голодали.

60