Розділ іі. Аналіз сучасної міграційної ситуації в україні
Характер і структура сучасних міграційних процесів в Україні
На сучасному етапі важливе значення для України мають внутрішні міграції населення, тобто міграції, що відбуваються між її регіонами, областями, населеними пунктами. За їх рахунок значно зросло і продовжує зростати населення міст України, що поновлюється вихідцями з села. Як правило, при внутрішньообласних міграціях населення осідає, в першу чергу, в найбільших містах та обласних центрах.
Невід’ємною частиною міграційних процесів Україні є трудова міграція, тобто переміщення через кордони або між адміністративно-територіальними одиницями України з метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи ведення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законодавством.
Найпоширенішою тенденцію у внутрішній міграції є переїзд сільського населення у міста (урбанізація), і попри економічного розвитку міст може відбутися їх перенаселення. Водночас у сільській місцевості в багатьох регіонах розширюються межі слабо заселених територій, виводяться з господарського обігу значні площі земель. Багаторічний відплив сільської молоді до міст України та за її межі визначив деформацію всіх демографічних структур і процесів у сільській місцевості, що супроводжувалося збільшенням частки осіб пенсійного віку, зростанням смертності, скороченням народжуваності, зниженням природного приросту сільського населення.
Чимало молоді їде з різних регіонів у великі міста України здобувати освіту. До сезонних міграцій належать різні туристські маршрути в межах України та інтенсивні "маятникові" міграції навколо міст-мільйонерів — Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, а також навколо великих міст - Запоріжжя, Львова, Маріуполя, Миколаєва та ін. Окремі з них є центрами притягання робочої сили з населених пунктів не тільки своєї області, але й з окремих адміністративних районів сусідніх областей
Посилення територіальної міграції населення на регіональному рівні пояснюється такими причинами:
структурною перебудовою економіки і пов’язаними з нею зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливом;
нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі й у місті, у різних регіонах країни;
різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;
інтенсифікацією загальнонаціональних міграційних процесів;
Загалом, основними причинами внутрішніх трудових міграцій в Україні є такі три фактори:
обмежені можливості працевлаштування, особливо в сільській місцевості,
низька заробітна плата вдома,
більша престижність роботи на підприємствах та установах великих міст.
Але останнім часом додався дуже значний фактор, який впливає як на зовнішню міграцію, так і на внутрішню – військові дії на території України. Зараз відбувається різке скорочення населення Донецької і Луганської областей. Населення яке знаходиться у небезпеці прагне покинути свій дім і переїхати або на безпечну територію України, або за кордон у ролі біженців. Зараз зі Східної України їде багато людей, яких важко забезпечити роботою та житлом.
Ще однією проблемною частиною України з міграційної точки зору є АР Крим, з якого на материкову частину теж їде багато біженців. Складністю полягає також в тому що на тимчасово окупованих територіях стає важко вести міграційний облік.
Крім внутрішніх міграцій для України характерні й зовнішні. Кількість людей, які беруть у них участь, може значно впливати на зміну чисельності населення в Україні, створюючи, в залежності від ситуації, негативне чи позитивне сальдо міграції. Сучасні зовнішні міграції мають політичні та/або соціально-економічні мотиви. В кінці 80-х – початку 90-х років минулого століття на території України спостерігалися значніміграційні процеси деяких національних меншин, які залишили Україну, чи, навпаки, повернулися до неї на постійне місце проживання. Зокрема, до США, Канади, Німеччини та Ізраїлю емігрувало чимало євреїв; поверталися на свої етнічні землі німці. Після відновлення незалежності України (1991) з її західних регіонів спостерігалася масова еміграція до Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини. У центральних та північних областях країни масового характеру набув виїзд на заробітки до Російської Федерації та країн Балтії. У другій половині 90-х років значної інтенсивності досягла тимчасова еміграція до країн Західної Європи – Греції, Італії, Португалії, Іспанії, Великої Британії. Крім того тисячі українців, здебільшого із західних областей України виїхали на постійне місце проживання до США і Канади. На сьогодні в Україні створюються умови для повернення на Батьківщину українців, які проживають за межами своєї історичної Вітчизни. Це ж стосується й інших народів, які колись проживали в Україні. Приїжджають до України переважно громадяни пострадянських країн: українці, депортовані кримські татари, німці, представники інших національностей. Наприклад, після депортації у 40-х роках ХХ століття на батьківщину, до Криму, повернулися тисячі сімей кримських татар. Досить частими є переїзди людей літнього віку з Далекого Сходу, Сибіру, крайньої Півночі Росії, які вийшли на пенсію і хочуть жити у сприятливих кліматичних умовах Півдня України (Крим, Приазов’я, Причорномор’я).
Проте, серйозною проблемою для України стає масова міграція через її територію вихідців із Азії, котрі бажають перетнути західний кордон України та поселитися у країнах Європейського Союзу. Часто вони посиляються в Україні, і продовжуючи не легально жити тут можуть виводити гроші у свої країни. Навпаки позитивною є приплив «іноземних мізків», які зараз активно зазиваються владою для проведення реформ.
Детально структуру загальних міграційних процесів, їх питому вагу, з якої наочно можна уявити її кількісний і якісний характер, дано на рисунку 2.1.
Рис. 2.1. Структура територіального руху населення в Україні.