Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. За якими ознаками класифікують робочі документи аудитора?

2. Які вимоги до оформлення робочих документів аудитора?

3. Яку відповідальність несуть аудитори та аудиторські фірми за конфіденційність та збереження аудиторських документів?

4. Які особливості формування аудиторського файлу?

5. Які основні способи складання робочих документів?

6. Які підсумкові документи складаються за результатами аудиту?

7. Охарактеризуйте структуру аудиторського висновку.

8. Які види висновків існують в аудиторській практиці?

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Робочі документи аудитора призначені для:

а) дотримання вимог Кодексу професійної етики аудитора;

б) забезпечення обґрунтування висновку аудитора;

в) поточного контролю і спостереження за процедурами контролю якості послуг, що надаються;

г) документального підтвердження незалежності аудитора.

2. Обсяг, види, склад і зміст робочих документів аудитора визначається:

а) самостійно аудитором (аудиторською фірмою);

б) мають чітко регламентовану форму;

в) мають типову форму тільки в окремих сферах аудиту;

г) Спілкою Аудиторів України.

3. Після завершення перевірки робочі документи залишаються:

а) у клієнта і можуть надаватись іншим аудиторам в ході подальших аудиторських перевірок;

б) в аудитора та є конфіденційною інформацією (окрім випадків, передбачених законодавством України);

в) у клієнтів у частині документів, які стосуються висновків аудитора та прийнятих ним рішень і пропозицій.

4. Офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається в установленому порядку і включає висновок щодо достовірності звітності – це:

а) аудиторський звіт;

б) робочі документи аудитора;

в) аудиторський висновок;

г) лист аудитора.

5. Які існують види аудиторського висновку:

а) безумовно-позитивний, негативний;

б) безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом; умовно-позитивний;

в) відмова від висловлення думки;

г) всі відповіді правильні.

Тема 10. Аудит пасивів. План

1. Аудит власного капіталу.

Рекомендована література:

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: курс лекцій. Київ, „Каравела”, 2004р, с. 229-239

2. Савченко в.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, кнеу, 2005р. – с. 264-267. Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

• визначати потенційні ризики при аудиті певної групи пасивів підприємства;

• визначати склад методичних прийомів для перевірки пасивів підприємства;

• складати програму перевірки пасивів підприємства

Після вивчення теми студент повинен знати:

• перелік процедур, які можуть бути застосовані при перевірці певної групи пасивів підприємства:

• можливі джерела аудиторських доказів

1. Аудит власного капіталу.

Власний капітал – джерело формування майна підприємства, оскільки це частина, що залишається в активах підприємства після вирахування його зобов’язань. Власний капітал має наступні складові: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), вилучений капітал, неоплачений капітал.

Для відображення інформації по власному капіталу призначена ф.4 Звіт про власний капітал, ф.1. Баланс, ф.2. Звіт про фінансові результати, а також примітки до фінансової звітності.

Джерелами інформації для перевірки власного капіталу виступають:

• установчі документи підприємства;

• протоколи зборів засновників та акціонерів;

• рішення Ради директорів або правління;

• головна книга, регістри аналітичного обліку тощо.

Для обліку власного капіталу призначений ІV клас рахунків Національного плану рахунків.

Аудит власного капіталу розпочинається із оцінки системи внутрішнього контролю. Ця процедура включає в себе перегляд протоколів зборів акціонерів, установчих зборів, наявність змін у статутному капіталі та реєстрація цих змін, перегляд актів ревізійної комісії, рішення акціонерів щодо розподілу прибутку тощо. Оцінивши систему контролю, аудитор переходить о визначення обсягів аудиторських процедур.

Перевірка розпочинається із вивчення статутного капіталу, його структуру і склад, сплачений і заявлений розмір, перелік акціонерів, які володіють більш, ніж 5% акцій, а також перевірка сплати внесків до статутного капіталу.

По-друге, аудитор перевіряє правильність розрахунку та відображення в обліку дооцінки та уцінки майна, емісійного доходу та курсових різниць.

Наступним етапом є перевірка відрахувань до резервного капіталу, їх повнота та відповідність чинному законодавству і установчим документам.

Якщо підприємство здійснює емісію та продаж акцій, аудитор повинен обов’язково перевірити правильність оцінки проданих акцій, їх відображення в обліку та звітності.

Особливу увагу аудитор приділяє вивченню нерозподіленого прибутку. Аудитор повинен перевірити порядок формування нерозподіленого прибутку, його використання та розподіл.

Всі виявлені помилки обліку власного капіталу аудитор групує, аналізує, оцінює їх суттєвість, і, якщо помилки суттєві пропонує внести зміни.