1. Сприйняття дійсності органами чуття;

2. Переведення отриманих образів за допомогою мислення в абстракції (слова, схеми, поняття й ін.);

3. Застосування отриманих знань на практиці.

Варто відзначити, що практиці в філософії пізнання надається особливе місце. Вона виступає не тільки як результативний етап пізнання, а й як критерій істини. У навчанні це підкреслює нерозривний зв'язок теорії з практикою та спрямованість теоретичних пошуків на вдосконалення практики навчання.

Термін «пізнання» в дидактиці характеризується біфункціональністю. Він використовується для визначення пізнання як в науці, так і в навчанні. Порівняльний аналіз показує, що це не одне і те ж.

Таблиця 3.1

Розглянута вище категорія пізнання лежить в основі учіння – діяльності учня. Вона визначає, як підростаюча людина пізнає світ.

В основі ж викладання, як керування учінням, лежить теорія управління. Згідно з нею, управління будь-яким процесом потребує поетапності та циклічності управлінських дій, що відповідають функціям управління. У процесі навчання вони реалізуються у вигляді наступних етапів:

1. вивчення дидактичного явища, його аналіз, виявлення нестатків, що вимагають поповнення;

2. планування розвитку досліджуваного явища на змістовному та технологічному рівнях;

3. здійснення запланованого;

4. контроль за ходом і результатами процесу, визначення його ефективності;

5. корекція процесу для отримання більш значимих результатів;

6. далі – циклічний повтор.

Це можна викласти наступною послідовністю:

(аналіз планування організація контроль корекція)п

Психологічне вчення про вищу нервову діяльність і психічні функції людини стосується одночасно як викладання, так і учіння, тому що в залежності від характеристик і показників розвитку психіки учня (мислення, пам'яті, уваги, уяви тощо) вчитель планує й реалізує навчальну діяльність, а дитина засвоює певну частину соціального досвіду.

3. Види навчання

Вид навчання визначається як організація діяльності вчителя й учнів у межах заданої системи їх взаємодії. У сучасній школі застосовуються чотири види навчання: пояснювально–ілюстративне, проблемне, програмоване та комп'ютеризоване [44, 513-515].

1. Пояснювально – ілюстративне навчання. Пояснення в поєднанні з наочністю – головний метод такого навчання, сприйняття та запам'ятовування інформації – провідні види діяльності учнів, а безпомилкове відтворення вивченого – головна вимога до результату навчання та основний критерій його ефективності.

Таке навчання називають ще традиційним, що підкреслює не лише його відмінність від більш сучасних підходів, а й зауважує на тривалу історію існування в різних модифікаціях. Це давній вид навчання, що не втратив своєї актуальності й по цей день. У нього органічно вписуються нові способи викладу знань та сучасні види наочності.

Пояснювально-ілюстративне навчання має ряд переваг перед іншими його видами. Воно

• полегшує сприйняття та розуміння складної інформації,

• забезпечує досить ефективне керування навчальним процесом,

• заощаджує час та енергетичні витрати його учасників.

До недоліків пояснювально-ілюстративного навчання можна віднести:

• подачу учням «готових» знань;

• звільнення від необхідності самостійно та продуктивно мислити при їх освоєнні;

• незначні можливості для індивідуалізації та диференціації навчання;

• перевантаження пам'яті при збільшенні обсягу навчальної роботи.

2. Проблемне навчання побудоване на самостійному добуванні знань у процесі вирішення навчальних проблем, що відбувається за рахунок розвитку творчого мислення та пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного навчання спрямована на реалізацію наступних етапів:

1. створення проблемної ситуації як інтелектуального утруднення (навчальна проблема, що відбиває проблемну ситуацію, повинна бути досить важкою, але посильною для учнів);

2. ревізія наявних знань і вмінь, виявлення їх недостатності для вирішення поставленої проблеми;

3. пошук відсутніх для рішення проблеми знань, осяяння;

4. рішення проблеми;

5. верифікація (перевірка на практиці) отриманих логічним шляхом результатів;

6. висновки, як систематизація й узагальнення отриманих знань і умінь їх добувати.

Перевагами проблемного навчання є:

• самостійне добування знань шляхом власної творчої діяльності;

• інтерес до процесу виконання навчальної праці,

• міцність та дієвість результатів навчання.

До недоліків варто віднести:

• слабку керованість пізнавальною діяльністю учнів,

• велику варіативність шляхів вирішення проблеми;

• значні витрати часу на досягнення поставлених цілей.

• Даний вид навчання спрямований більше на засвоєння процесу вирішення проблеми та формування механізмів пізнання, учіння та творчості, ніж на отримання нових знань, хоча сьогодні це швидше достоїнство, ніж недолік, тому що протиставляти змістовну й процесуальну сторони навчання немає сенсу.

3. Програмоване навчання. У його основі лежить система послідовних дій (операцій), виконання яких веде того, кого навчають, до заздалегідь запланованого результату. Цей вид навчання дозволяє контролювати кожен крок просування учня шляхом пізнання й надавати йому своєчасну допомогу, рятуючи від багатьох негараздів, втрати інтересу та інших негативних наслідків, що супроводжують слабо керований процес.

Кожен учень у програмованому навчанні працює самостійно в посильному для нього режимі. Педагог виступає організатором навчання і консультантом при утрудненнях.

Програмоване навчання буває машинним, коли програма подається через комп'ютер, і безмашинним, коли учні користуються спеціально створеними програмованими підручниками та навчальними посібниками

4. Комп'ютеризоване навчання. В умовах бурхливого росту й удосконалення ЕОМ логічним продовженням програмованого навчання стало комп'ютеризоване навчання. Виявилося, що комп'ютери, забезпечені спеціальними навчальними програмами, можна пристосувати для вирішення майже всіх дидактичних задач. Ними можна користуватися при засвоєнні нової інформації, при виконанні тренувальних вправ, з метою контролю та корекції результатів навчання, для керування умовами його протікання, для збору та опрацювання даних про навчальний процес та його учасників тощо.

Найбільш ефективно комп'ютеризоване навчання використовується в трьох напрямках: