2. Структура уроку за м. І. Махмутовим

Дещо інший підхід до визначення структури уроку пропонує дидактична школа під керівництвом М.І. Махмутова. У матеріалах дискусії «Сучасний урок: сьогодні й завтра», що розгорнулася у 80-их роках минулого століття на сторінках журналу «Радянська педагогіка», ця позиція виростає як альтернативна попередній. Її основою є філософське поняття структури як сукупності елементів, з'єднаних фіксованими зв'язками. Останні потребують наявності в уроці незмінних, фіксованих компонентів, його каркаса, своєрідного «кістяка», на якому тримається все інше. У якості структури виступає певний набір ланок навчального процесу, що можна видозмінювати, переставляти і навіть скасовувати складові.

Пропонують розглядати структуру уроку в двох її різновидах: постійну, що характеризується фіксованими зв'язками та повторюється на кожному уроці, та змінну, що змінюється в залежності від цілей уроку, його методичного забезпечення, умов проведення, можливостей вчителя й учнів.

У якості постійної в даному підході виступає дидактична структура уроку, що складається з трьох етапів:

1. актуалізації опорних знань і способів діяльності;

2. формування нових знань і способів діяльності;

3. застосування отриманих знань і способів діяльності.

Вони реалізуються на кожнім уроці, незалежно від його типу та виду.

У якості змінних виступають дві підструктури: методична та логіко-психологічна.

Методична підструктура являє собою сукупність методів, якими користується вчитель для реалізації дидактичної структури уроку. Так, для актуалізації опорних знань один учитель проводить опитування, другий – евристичну бесіду, третій – репродуктивну. Варіації методичних сполучень, що використовуються для формування та застосування отриманих знань і способів діяльності, можуть бути різноманітними.

У основі логіко-психологічної підструктури уроку лежить логіка засвоєння матеріалу. Вона може бути представлена як логіка репродуктивного засвоєння (сприйняв зрозумів запам'ятав повторив за зразком) і як логіка продуктивного засвоєння матеріалу в процесі вирішення проблемної задачі (застосував у новій ситуації). Як у першому, так і в другому випадку можливі кілька варіантів побудови уроку. При репродуктивному засвоєнні це залежатиме від якості подання матеріалу та мнемічних характеристик (здатності до запам'ятовування) класу, від кількості та видів повторювань, їх змістовного й часового розподілу та ін. При продуктивному засвоєнні логіко-психологічна підструктура уроку залежатиме від типу вибраної проблемності. Так, якщо в основу покласти оцінювальну проблемність, то логіко-психологічна підструктура уроку буде відповідати її етапам.

Таким чином, незважаючи на те, що логіка засвоєння в дидактиці величина постійна, з огляду на її складові частини, вчитель має досить велику кількість варіантів побудови уроку. Тому логіко-психологічна підструктура уроку, як і методична, теж буде змінною.

3. Структура уроку за в. О. Оніщуком

Українська школа дидактів під керівництвом В. О. Оніщука пропонує розглядати структуру уроку в єдності двох її складових: макроструктури, як сукупності етапів уроку, та мікроструктури, як єдності методів, прийомів, засобів навчання, що використовуються в межах кожного етапу й уроку в цілому. Макроструктура в межах одного типу уроку – постійна, мікроструктура – змінна.

Характер макроелементів структури уроку визначається основною дидактичною метою та задачами, які треба вирішити на уроці певного типу, щоб успішно й найбільш коротким шляхом дійти до бажаного результату. Характер і послідовність цих задач (а значить і етапів уроку) залежать від логіки навчального процесу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань однакова для всіх предметів, тому передбачається, що на всіх уроках засвоєння нових знань основні структурні елементи будуть однаковими.

Логіка ж засвоєння умінь і навичок суттєво відрізняється від попередньої. Тут основну роль грає певна послідовність і кількість вправ, практичних і творчих завдань, які треба виконати, щоб сформувати визначені уміння та навички. Тому всі уроки формування умінь і навичок будуть подібними між собою, але відмінними від уроків інших типів.

Кожен тип уроку, вважають автори, відповідно до основної дидактичної мети має свою, тільки йому властиву макроструктуру, що лише частково залежить від змісту навчального матеріалу, віку та підготовленості учнів, устаткування кабінету тощо.

До мікроструктури уроку кожного типу належать методи, прийоми, засоби навчання в їх комплексі, що передбачає раціональну послідовність взаємозалежних дій учителя та учнів. Ця послідовність впливає на якість засвоєння матеріалу. Вона може бути різноманітною й у великій мірі залежить як від майстерності вчителя, так і від можливостей дітей. Тобто ефективність уроку залежить від його мікроструктури, яку вчитель вибирає відповідно до рівня знань, пізнавальної активності та самостійності учнів. При цьому вона, звичайно ж, відповідає поставленим цілям і задачам.

Таким чином, структура уроку за Оніщуком залежить від його типології, що визначається головною дидактичною метою, а ефективність її відпрацювання – від сполучення методів, прийомів та засобів навчання на кожному його етапі.

Урок засвоєння нових знань. Його структура визначається логікою поступового розгортання навчально-пізнавальних задач, рішення яких являє собою окремі етапи засвоєння знань.

Урок засвоєння умінь і навичок.

Урок застосування знань, умінь і навичок служить виконанню учнями складних комплексних завдань, що охоплюють великі розділи або теми програми. На таких уроках учні самостійно виконують лабораторні та практичні роботи, обчислювальні, письмові та графічні завдання різних видів.

Урок узагальнення та систематизації знань. В основі його побудови лежить логіка зазначеного процесу: від сприйняття, осмислення й узагальнення окремих фактів – до формування понять, категорій і систем; від них – до засвоєння більш складної системи знань, до оволодіння основними теоріями та провідними ідеями науки.

Урок перевірки та корекції знань, умінь і навичок проводиться з метою з'ясування рівня оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок з головних тем чи великих розділів програми.

Комбінований урок. У реальному навчальному процесі буває складно розділити вивчення теми на уроки різних типів. Засвоєння нового матеріалу зливається з його застосуванням, узагальненням і систематизацією знань. У такому випадку проводиться комбінований урок, що має кілька дидактичних цілей. Плануючи його проведення, потрібно чітко встановити, які типи уроків і їх структурних елементів комбінуються. При цьому можлива зміна окремих етапів уроку, але сама ідея та закономірності навчального процесу залишаються незмінними.