23.Способи припинення громадянства.

За міжнародним і національним правом у більшості держав підставою припинення громадянства є:

1) вихід з громадянства, тобто припинення громадянства за волевиявленням особи. Припинення громадянства може відбуватися за клопотанням зацікавленого громадянина і відповідного дозволу компетентного органу держави (зазвичай глави держави) або в порядку реєстрації - за заявою громадянина, яка спеціального дозволу не потребує. Так, у Великобританії, США та в деяких інших країнах для виходу з громадянства дозвіл державних органів не потрібний. Як правило, вихід з громадянства певної країни пов'язаний з перспективою натуралізації в іншій країні. Незважаючи на те, що кожна особа має право на зміну громадянства, у більшості країн це право законодавчо обмежується. Наприклад, у Німеччині право на вихід з громадянства обмежене для державних службовців, суддів, військовозобов'язаних, які не відбули строкової військової служби. У Китаї, згідно ст. 11 Закону КНР "Про громадянство", державні службовці та військовослужбовці, які знаходяться на строковій військовій службі, не мають права відмовитися від китайського громадянства. Обмежується вихід з громадянства і осіб, які визнані носіями державної таємниці. В Австрії, Ірландії, Україні, Японії існує дозвільна система експатріації. Наприклад, згідно ст. 18 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства

України, в Україні притягнуто, як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні винесений обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню;

2) втрата громадянства, тобто припинення громадянства внаслідок настання певних підстав і здійснюється уповноваженим органом держави без погодження самої особи, яка вчинила заборонені діяння. Зазвичай втрата громадянства має місце: якщо особа добровільно набуває громадянства іншої країни і не подала у встановленому порядку документ про припинення громадянства своєї держави або декларацію про відмову від нього; якщо особа набула громадянства на підставі подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо особа без згоди державних органів добровільно вступила на державну або військову службу в іншій країні тощо. Наприклад, ч. 1 § 4 Конституції Федеративної Республіки Бразилія 1988 р. передбачає втрату бразильського громадянства тими, хто "набув друге громадянство".

Особа, яка втратила громадянство, може в подальшому клопотати щодо його поновлення;

3) позбавлення громадянства насамперед є санкцією стосовно конкретної особи у зв'язку з порушенням нею чинного законодавства, тобто одним із способів реакції держави на протиправні діяння, які спрямовані проти неї. Наприклад, згідно ст. 98 Кодексу законів про громадянство Франції, особа може бути позбавлена громадянства актом Президента, незалежно від способу його набуття, в разі якщо вона притягнута до кримінальної відповідальності за злочин проти "безпеки держави".

Позбавлення громадянства передбачене законодавством багатьох країн (наприклад, ст. 16 Основного Закону ФРН 1949 р., ст. 11 Конституції Королівства Іспанія 1978 р., законом Уолтера-Маккарена США).

Позбавлення особи громадянства, набутого в порядку філіації, називається денаціоналізацією, а позбавлення особи громадянства, набутого в порядку натуралізації - денатуралізацією.