
- •14. Інші джерела конституційного права.
- •15. Поняття, сутність та зміст конституції.
- •16. Розробка та прийняття конституції
- •17 Ревізія конституції.
- •18 Структура конституції.
- •19 Види конституцій.
- •20 Поняття та принципи конституційно-правового статусу особи.
- •21 Інститут громадянства – визначальний елемент правового статусу особи.22 Способи набуття громадянства.
- •23.Способи припинення громадянства.
- •24 Правовий статус іноземних громадян, апатридів, біпатридів та біженців.
14. Інші джерела конституційного права.
Конституційне право як галузь законодавства - це система нормативно-правових актів, які містять конституційні норми та принципи, приймаються спеціально уповноваженими органами або безпосередньо народом за умови дотримання встановленої чинним законодавством процедури, мають найвищу юридичну силу і є підставою для прийняття інших нормативно-правових актів.
Джерела конституційного права - це зовнішня форма об'єктивізації внутрішнього юридичного змісту, тобто це текстуальні джерела права. Наприклад, візьмемо тезу "Дитиною вважається особа віком до 18 років" - це юридичний зміст, який може бути об'єктивований (розміщений) у конституції, законі, постанові, декларації, розпорядженні, нормативно-правовому договорі, конвенції, пакті та ін. Усі вищеперелічені правові акти є джерелами права. Подібно до того, як вода може зберігатися у відповідних ємкостях (кухлик, відро), так і юридичний зміст повинен знайти належне йому місце у відповідному правовому акті.
Особливості галузі конституційного права виявляються в його джерелах.
Важливим джерелом конституційного права, крім конституції, ви-ступають конституційні закони. Поняття конституційного закону має кілька значень.
По-перше, в юридичній теорії багатьох країн конституційними за-конами називають закони, які вносять поправки і доповнення до консти-туцій. Звичайно вони, будучи прийнятими, інтегруються з консти-туційним текстом, інколи існують формально поза рамками цього тексту, виступаючи у ролі доповнення (США). Однак завжди поправки до консти-туції і сама конституція розглядаються як змістовне ціле. За своєю юри-дичною силою поправки не відрізняються від основного закону.
По-друге, конституційними законами офіційно називають складові частини конституцій деяких країн, які не являють собою єдиний норматив-ний акт вищої юридичної сили, а становлять певну сукупність таких актів.
По-третє, в юридичній теорії і практиці окремих країн, крім конституційних законів, що замінюють основний закон, виділяють і інші конституційні закони. Останні не є частиною основного закону і пов'язані з ним лише за змістом.
Помітне місце серед джерел конституційного права окремих країн зай-мають органічні закови. Вони звичайно приймаються для уточнення або до-повнення положень конституції на основі так званих бланкетних норм остан-ньої.
Різновидом законодавчих джерел конституційного права є звичайні закони. Це закони про вибори, громадянство, про організацію та діяльність окремих органів державної влади або їхніх структурних елементів, про над-звичайний стан тощо.
До джерел конституційного права слід також віднести прийняті в окремих країнах (Іспанія, Італія, Португалія) спеціальні нормативно-пра-вові акти - статути автономій.
Певне значення як джерело конституційного права мають парла-ментські регламенти (статути). З їхньою допомогою регулюються ор-ганізація і діяльність палат парламенту.
До джерел конституційного права окремих зарубіжних країн нале-жать деякі акти глави держави та уряду.
Формалізованим джерелом конституційного права у країнах, право яких належить до англосаксонської моделі, є судові прецеденти. Судові прецеденти - це рішення вищих судів у конкретних справах, які мають обов'язкове юридичне значення для нижчих або рівних за рангом судо-вих установ при розгляді ними аналогічних або подібних справ.
Роль звичаїв у конституційно-правовому регулюванні залежить від історичних і національних особливостей системи права тієї чи іншої країни. Юридичний звичай виступає як джерело конституційного права здебільшого в англомовних країнах. Звичаєво-правові норми пов'язані з функціонуванням важливих об'єктів конституційного регулювання. Дія їх поширюється на законодавчу і виконавчу владу.