3. Соціальне страхування

Існують і багато інших програм державної допомоги нужденним. Самою великою, як і раніше залишається програма соціального забезпечення Со-шіал сек'юріті. Фінансується вона за рахунок оподаткування всіх працюючих американців. Практично у кожного трудящого американця віднімається сім відсотків заробітку (за даними на 1985 рік) на забезпечення програми соціального страхування. Витрачаються ці кошти різними шляхами:

Після досягнення пенсійного віку - не раніше 62 років - людина може залишити роботу і отримати щомісячну пенсію по соціальному страхуванню. (Однак у більшості випадків американці не виходять на пенсію раніше 65 років.)[5].

Якщо робочий або працівниця втрачають працездатність внаслідок каліцтва, вони зазвичай отримують право на допомогу з соціального страхування. Також виплачуються допомоги по соціальному страхуванню вдовам і дітям робітників, що померли до досягнення пенсійного віку.

Літнім американцям (старше 65 років) надається сприяння в медичному обслуговуванні та госпіталізації в рамках федеральної програми Медікер. Хоча повністю витрати на лікування ця програма не покриває, допомогу вона, тим не менше, надає значну. У середньому вона оплачує близько 74 відсотків витрат на госпіталізацію і близько 55 відсотків лікарських гонорарів[5].

4. Пільгові програми

Існують і інші способи надання людям допомоги з боку федерального уряду та урядів штатів:

Страхування по безробіттю: уряд кожного штату виділяє гроші для виплат працівникам, які втратили роботу не зі своєї вини. Безробітні отримують щотижневі виплати протягом шести місяців, поки не знайдуть нове місце. У періоди економічних спадів, коли роботу знайти надзвичайно складно, терміни виплат продовжуються, інколи до року. Суми виплат різняться в різних штатах, залучаються для їх забезпечення і кошти з федеральної казни. У штатах су-існуючих також відомства, які займаються професійною переорієнтацією робітників і надають їм сприяння в пошуках нових робочих місць на основі інформації, наданої приватними компаніями.

Пільги ветеранам: колишнім військовослужбовцям надається дешеве або повністю оплачений обслуговування у спеціальних госпіталях для ветеранів. Ветерани, які отримали поранення і каліцтва на службі країні в збройних силах, забезпечуються також пенсією і безкоштовною медичною допомогою[2,c.55].

Освіта: У всіх штатах існує мережа державних шкіл. У кожному міському мікрорайоні їх не менше, ніж по одній. Школу має кожен населений пункт, незалежно від розміру, кожен окремий сільський район. Всі діти - навіть із сімей, які не мають американського громадянства - користуються правом на отримання в цих школах повністю безкоштовної освіти. Термін навчання в школах -12 років до віку 17-18 років. Вища освіта в коледжах і університетах по більшій частині платне, але кожен штат і багато міст мають власні університети, надають освіту за цінами набагато більш доступним, ніж приватні[2,c.61].

Молоді люди з сімей з низьким рівнем доходу можуть отримати субсидії в рамках державних програм. Отримані субсидії повинні бути повернуті, коли студент завершує навчання і починає працювати.

У всіх містах і штатах є безкоштовні публічні бібліотеки, де кожен може читати або брати на будинок книги, журнали і звукозапису[4].

Ділове життя: Спеціальні державні відомства сприяють підприємцям, або людям, охочим зайнятися підприємництвом, аж до надання кредитів на обзаведення справою. Вважається, що, допомагаючи бізнесменові стати на ноги, держава допомагає і багатьом іншим людям, для яких будуть таким чином створюватися нові робочі місця поряд з виробництвом корисних товарів і послуг[4].

Професійне навчання: Урядові програми надають молоді та дорослим з бідних сімей і національних меншин можливості навчання спеціальностям, з якими легше отримати хорошу роботу. Ці програми, розраховані на надання допомоги молоді, яка проявляє здібності до техніки, мистецтва і деяким іншим сферам діяльності, доповнюють систему безкоштовного середньої освіти.