Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім.. А.С. Макаренка

Кафедра логопедії

ІНДЗ

на тему:

«Сучасна система соціально-правового забезпечення в США»

Виконала:

студентка 927 (л) групи

Палійчук Анастасія

Перевірила:

к. п. н.

Ласточкіна О. В.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..2

1.Історія соціального забезпечення в США……………………………..3

2.Система соціальної допомоги в США…………………………………6

3.Соціальне страхування………………………………………………….7

4.Пільгові програми……………………………………………………….8

5.Добровільна допомога і благодійність……………….........................9

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................13

ВСТУП

Соціальне забезпечення (соціальний захист) — система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).

В Середньовіччі соціальним забезпеченням немічних, хворих і старих займались члени сім'ї, а також корпорація, до якої належав індивід (церква, цех, селянська громада, чернечий орден тощо). З бурхливим розвитком промисловості у другій пол. 19 ст. соціальне забезпечення (соц. політика) переходить поступово до рук держави, яка заходами соціального законодавства втручається в економічні відносини й вимагає соціальної охорони робітників і службовців на випадок хвороби, інвалідності, на старість тощо[2,c.11].

Національні системи соціального захисту сформувалися з урахуванням специфіки економічного, соціального й культурного розвитку країн. Однак, попри відмінності в шляхах розвитку й особливостях організації, якості й обсязі послуг, а також у методах фінансування, всі системи соціального захисту функціонують на основі єдиних принципів[1,c.33].

Соціальний захист і соціальна справедливість забезпечуються тим, що громадяни мають вільний доступ до системи соціального страхування (на відміну від добровільного страхування), незалежно від наявності у них соціальних ризиків (похилий вік, хронічна хвороба, інвалідність тощо) і ступеня ймовірності цих ризиків. Це надає соціальному страхуванню суспільної значимості й обумовлює обов'язковість участі громадян в системі соціального страхування.

1. Історія Соціального забезпечення в сша

Система соціального забезпечення США виникла в результаті масштабних реформ, проведених у середині 1930-х років. Безпрецедентний економічний криза ("Велика Депресія") 1930-х років, що став причиною неймовірно високого безробіття, показав, що ні уряди штатів, ні місцеві органи влади, ні приватні компанії виявилися не в змозі подбати про нужденних громадян США. Ситуація вимагала кардинального вирішення проблеми соціального забезпечення на рівні федерального уряду. Тому, починаючи з 1932 року, федеральний уряд почав надавати спочатку кредити, а потім і гранти урядам штатів з метою надання прямих і трудових допомоги громадянам[3,c.49].

Пізніше, в 1935 році, президент США Франклін Рузвельт (Franklin Delano Roosevelt) запропонував на розгляд Конгресу США проект законодавства про систему соціального забезпечення. Даний законодавчий проект був заснований на рекомендаціях, зроблених членами спеціально створеної Ради з Економічної Безпеки. Незабаром був прийнятий Закон про соціальне забезпечення, який набув чинності в серпні 1935 року.

Закон передбачав створення двох програм загальнонаціонального масштабу по соціальному забезпеченню літніх і безробітних. Перша програма заклала основу федеральної системи надання пільг людям похилого віку та пенсіонерам, які пропрацювали в промисловому і торговельному секторах. Друга програма передбачала створення системи соціального страхування для безробітних. Законом також передбачалося надання федеральних грантів штатам для забезпечення реалізації програм з підтримки людей похилого віку та інвалідів (в основному, сліпих). Закон передбачав також виділення федеральних грантів для забезпечення дітей медичними послугами (система проіснувала до 1996 року)[5].

Програма по соціальному страхуванню престарілих, тим не менш, не отримала повного розвитку, поки не були прийняті деякі зміни в законі. Прийняті Конгресом в 1939 році поправки до Закону про соціальне забезпечення, які створили пільги для осіб, які перебувають на утриманні у пенсіонерів і хворих робітників, перетворили систему страхування літніх людей в сімейну програму. У 1950-і роки програма була розширена і була поширена на багато інших професій, які спочатку були виключені з-за труднощів, пов'язаних зі збором інформації про розміри заробітної плати в деяких галузях[5].

У 1956 році національна система соціального страхування була також значно розширена за рахунок створення системи страхування у випадку недієздатності. Так, були введені пільги для інвалідів праці у віці 50 і старше і для дітей-інвалідів. У 1958 році були прийняті нові поправки до Закону, завдяки яким дітям недієздатних робітників також почали надавати пільги. У 1960 році був знятий віковий ценз, який встановлює, що пільги, покладені недієздатним робочим, можуть отримати лише особи, які досягли 50-річного віку. Поправки 1972 зв'язали термін "Вартість життя", на основі якого розраховуються розміри допомог і пенсій, з Індексом Споживчих Цін (ІСЦ) - постійно розраховується економістами коефіцієнтом. У результаті будь-які зміни в показнику ІСЦ тягли за собою зміни в "вартості життя" - тобто, якщо ціни на основні товари і послуги зростають, то збільшується і пенсія. Даними поправками билa також створена система Пізнього Пенсійного Кредиту, який передбачав збільшення пенсійних виплат особам, які вийшли на пенсію пізніше встановленого терміну в 65 років[3,c.58].

Поправки 1983 зробили обов'язковим надання пільг цивільних федеральним службовцям і службовцям некомерційних організацій. Поправки проте збільшили вік, досягнення якого давало службовцям право вийти на повну пенсію з 65 до 67 років. Крім того, пільги стали оподатковуваними для деяких категорій одержувачів пільг з відносно високими доходами. Поправки 1994 збільшили планку для страхування заробітків робітників з $ 50 за квартал до $ 1 тис. на рік[2,c.44].

Одна з найбільш важливих частин соціального законодавства була введена поправками 1965 до Закону про соціальне забезпечення, у результаті яких була створена система страхування здоров'я людей похилого віку "Медікер" (Medicare). Програма забезпечує медичні потреби особам, що досягли 65 років і більше, незалежно від рівня їхнього доходу. Дія цієї програми в останні роки стикалося з критикою з боку пенсіонерів: через постійне зростання цін на ліки їм ставало все складніше набувати їх. У результаті в 2003 році були внесені доповнення в цю програму і частина коштів, необхідних для купівлі медикаментів, пенсіонерам почало надавати федеральний уряд.

Інші програми сприяння включають в себе Програму з надання продовольчих талонів ("фуд-Стемп"). Дана програма була створена в 1964 році для поліпшення харчування в сім'ях з низькими доходами. Іншою програмою продовольчої підтримки є Спеціальна Програма Додаткового Харчування для Жінок, Немовлят і Дітей. Хоча в США немає системи надання сімейних субсидій, але сім'ям з дітьми надаються спеціальні податкові пільги[5].

Сьогодні існують три типи організацій, які здійснюють соціальні послуги для населення

Державні - фінансуються через бюджет, сформований штатом:

1.Приватні неприбуткові - фінансуються за допомогою федеральних грантів, грантів штату та місцевих грантів, а також отримують дотації, призначені для державних програм.

2.Приватні прибуткові - фінансуються грошима, які клієнти виплачують, щоб отримати послуги, дані організації засновані спеціально для отримання прибутку.

Типи послуг, які ці три типи організацій надають для наступних категорій населення:

1.Діти, Молодь, та Сім'ї

2.Дорослі та діти - інваліди

3.Літні й престарілі[4].