Тема 8. Мінімальна мозкова дісфункція (ммд)

План

1. Етіологія ММД

2. Клінічні прояви

В останні десятиліття в закордонній і вітчизняній літературі багато пишуть про синдром легких органічних порушень, позначаючи їх як мінімальну мозкову дісфункцію (ММД). Деякі автори пропонують позначати ці стани як гіперактивність, хронічний мозковий синдром, легку дитячу энцефалопатію й ін. (Б. В. Лебедєв, Ю.И. Барашнев, Е.М. Мастюкова).

Етіологія ММД зв'язана з різноманітними ушкоджуючими факторами, що діяли в пре- і інтранатальному періодах, але найчастіше — з гіпоксією плоду.

Клінічна картина ММД украй різноманітна і змінюється з віком. Основні прояви мінімальної мозковий дісфункції відзначаються вже в дитячому віці і характеризуються різними диспластичними рисами: деформацією черепа і лицьового кістяка, розташуванням і формою вушних раковин, високим піднебінням, неправильним ростом зубів і ін. У ранньому віці можливі вегетативні розлади: підвищена пітливість, мозаїчність шкірних покривів, лабільність пульсу, нестійкість функцій шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи. Відзначалися непостійна косоокість, недостатність конвергенції, нерізко виражена слабість (паретичність) лицьової мускулатури і м'язів мовлення, елементи дисфонії, фонастенії, порушення мовного дихання. Численні рухові порушення, що виявляються м'язовою дистонією, асиметрією м'язового тонусу і сухожильних рефлексів, недостатністю тонких диференційовочних рухів. Діти часто неспритні, незграбні. Особливо утруднена дрібна моторика. Діти з труднощами зав'язують шнурки, застібають ґудзика. Надалі виникають складності в маніпулюванні ножицями, олівцем, а в подальшому і ручкою. Дітям важко виконувати фізичні вправи: стрибки, ходьба по одній лінії, ловля м'яча, їзда на велосипеді, виконання співдружніх рухів. Часто відзначається недостатня сформованість ведучої руки.

Звертає на себе увагу особливість поводження. Більшість дітей відрізняється підвищеною моторною активністю: непосидющі, легко відволікаються різними подразниками, не можуть зосередитися на виконанні завдання. Настрій нестійкий і легко міняється від веселого до пригніченого. Відзначається підвищена стомлюваність і виснажливість клітин кори головного мозку. Це приводить до зниження пам'яті й обмеженню запасу загальних понять, що є однією з причин затримки психічного розвитку.

Соціальна незрілість дітей виявляється у перевазі гри з дітьми молодшого віку. Підвищена збудливість, конфліктність утруднює контакти з дітьми в дошкільних установах. Діти важко засинають, часто просинаються, скрикують у сні, іноді страждають нічним нетриманням сечі.

У школі на перший план виходять труднощі, зв'язані з недостатністю моторних функцій, обмеженим запасом загальних понять, що приводить до труднощів у навчанні читанню, письму, рахунку і просторовому сприйняттю. Проблеми, зв'язані з навчанням, викликають вторинні невротичні реакції.

Незважаючи на те, що в дітей немає вираженої неврологічної симптоматики, наявність астеноневротичного синдрому повинна викликати занепокоєння педагога і лікаря. Такі діти повинні знаходитися під спостереженням невропатолога, лікувальні заходи повинні проводитися систематично і проходити в декількох напрямках (дегідратація, стимуляція, розсмоктувальна терапія). Крім лікувальних заходів дитина повинна відвідувати заняття з лікувальної фізкультури з метою удосконалювання моторних функцій. Важлива взаємодія між батьками, вихователями і лікарем для подолання труднощів, зв'язаних з поводженням дитини. Діти мають потребу в спокійній і доброзичливій обстановці, рівному відношенні в домашніх умовах і в дитячому садочку, фізичні покарання неприпустимі. У шкільному віці діти мають потребу в увазі і допомозі з боку батьків.