Висновок
«Закони Ману» (manavadharma sastra) — найвідоміший широкому колу читачів і найбільш часто використовуваний фахівцями-індології пам'ятник давньоіндійської літератури і історичне джерело.
У законах Ману простежується певна логіка викладу матеріалу, але немає ще виділення окремих галузей права, норму права не можна відокремити від релігійної і моральної норми. Указується спадково-професійний характер варн.
Законам Ману належить особливе місце серед дхармашастр. Закони Ману закріплювали рабство і інші форми експлуатації. Власне праву присвячені головним чином VIII і IX глави. Робиться спроба систематизувати норми права, при цьому змішуються приватні правопорушення і злочини.
На перший план в законах Ману виступає станово-вартовий поділ суспільства (брахмани, кшатрії, вайшиі, шудри та недоторканні).
Безумовно, Закони Ману зробили величезний внесок у розвиток держави і права. Дані державно-правові явища Стародавньої Індії дають загальне уявлення про основні типи східній деспотії в давньосхідних правових системах.
Список використаної літератури
Історія держави та права зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів / О.О. Шевченко. —К., 1997.
Історія держави та права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів / О.О. Шевченко. —К., 1998.
Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посібник. / Тищик Б.Й. — Львів: Світ, 2001. — 384 с.
Ильин Г.Ф. Особенности рабства в Древней Индии / История Древнего Востока: Материалы по историографии. — М., 1991.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой.-М., 1996. —Т.1
Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права (история государства и права зарубежных стран): Учебник. – 2-е изд., перер. и доп./ З.М. Черниловский. – М.: Высшая школа, 1983.