МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ПОЛТАВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра теорії та історії держави та права

Індивідуальна робота

з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»

на тему: Державний лад стародавніх Афін у V – IV століттях до н.е.

Виконала:

студентка 1 курсу, групи ПІ-14

Озмитель О.В.

Перевірив: Козаченко А.І.

Полтава 2014

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………… 3

1. Історія створення Законів Ману та їх загальна характеристика……………4

2. Зміст Законів Ману……………………………………………………………7

2.1. Станово-варновий поділ суспільства………………………………….7

2.2. Право власності і зобов’язальне право………………………………..8

2.3. Шлюбно-сімене право…………………………………………………10

2.4. Кримінальне право…………………………………………………….11

Висновок………………………………………………………………………….13

Список використаної літератури

ВСТУП

Право Стародавньої Індії було найтіснішим чином пов'язано з релігією та релігійної мораллю. Характерно, що в самій мові цього часу не було спеціального слова для позначення права в тому сенсі, в якому ми розуміємо тепер. Наші відомості про давньоіндійському праві засновані головним чином на Ведах (релігійних книгах) і так званих дхармашастрах — збірники релігійно-правових приписів (дхарм). У таких збірниках, найважливішими з яких є дхармашастри Ману (II в. до н.е. - II ст. н.е.), правові норми ще не виділилися із загальної маси правил (релігійних, етичних і т.д.), що регламентували повсякденне життя стародавніх індійців. Більш того, в цих збірниках поряд з нормами суспільної поведінки розглядалися питання світобудови, медицини і т.д.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що Закони країн Стародавнього Сходу мають велике історичне значення, їх можна брати за основу для створення законів у наш час. Без знання минулого будь-якої країни не можна зрозуміти її сьогодення. Але ці слова особливо слушні стосовно до Індії: в її суспільних відносинах і культурі релікти далеких історичних епох виявилися досить стійкими. Для Індії характерна вражаюча міцність традицій. Багато рис минулого, видозмінюючись, органічно вплітаються в сучасне життя і стають його частиною. Громада, сім'я, касти, релігія — це аж ніяк не повний перелік соціальних та ідеологічних інститутів, правильне розуміння місця і значення яких в сьогоднішній Індії багато в чому залежить від ступеня вивченості того, що вони представляли собою в давнину, як виникли і як розвивалися. Закони Ману дають нам уявлення про станово-кастовий лад Стародавньої Індії, про регулювання майнових і шлюбно-сімейних відносин, про злочини і покарання та ін.

Мета роботи — вивчення створення, структури і змісту Законів Ману.

1. Створення законів ману

Джерелом права у початковий період існування індійської держави був звичай. Специфічною особливісю права Індії було те, що на нього великий вплив робили релігія, яка забов`язувала дотримуватись спеціальних дхарм — правил поведінки. Дхарми наповнені і релегійним, і моральним, і правовим змістом. Вони були створені брахманами і базувались на нормах звичаєвого права, судовій практиці та узаконеннях царя. Брахмани привносили до тхарм свої релігійно-етичні та правові уявлення, що відображали їх світогляд. Особливе місце серед дхарм (дхармашастир) займають Закони Ману (ІІ ст. до н.е.). Закони Ману являли собою творчість різноманітних шкіл брахманів і були учбовими посібниками. Норми викладалися у поетичній формі, формі 260 строф вони нараховували 2685 статей, мова сантскрипт, зміст виходить за рамки права це і політика, і релігія, і мораль. Збірник ділиться на 12 глав. Можна сказати, що Закони Ману були зводом релігійних, етичних і юридичних настанов, які можна розділити на три групи:

1)різні релігійні накази брахманів;

2)норми, що регулюють організацію державної влади і взаємовідносини з громадянами;

3)норми цивільного і кримінального законодавства

Закони Ману один із стародавніших пам`ятників юридичної літератури. Джерелом «Законів Ману» стали більш ранні «провід до Закону» (дхармасутра). У період настання кризи родоплемінної системи (VІ-Vст.ст.до н.е.) виникає буддизм, який стає релігією міських жителів. Згідно вчення Будди всі люди рівні, незалежно від того, до якої варни вони належать. Хоча проповіді Будди були спрямовані проти засилля брахманів і проти існування варн, він закликав відмовитися від відвертої боротьби. З розвитком феодалізмом, який призводить для зникнення міських громад, бкддизм відтісняється на другий план, і в ХІІ ст. він практично зникає. Знову посилюється брахманізм. Який діств назву індуізму. Основною постаттю індуізму є брахмани — земні боги, а Шіва — єдине верховне божество, що становить абсолютну єдність духовного і матеріального буття. Поява Законів Ману ознаменувала якісно новий етап розвитку правової думки в Індії. Вона все більше підпадає під світський вплив і пристосовується до потреб практики. У пізніших дхармашастрах більше уваги приділяється договірним і майновим відносинам, відповідальності за їх невиконання. З Законів Ману правові норми стають більш упорядкованими і класифікованими. 

Закони Ману були написані на санскриті (одна з літературно оброблених давньоіндійських мов) і складаються з 2650 віршів (шлок), згрупованих у 12 глав: І глава розкриває уявлення старо­давніх індійців про виникнення Всесвіту, людського суспільства, станів (варн); II глава розказує про правила життя людини в період учнів­ства; ІІІ—V глави - про правила життя сім'янина-домогосподаря (шлюбні звичаї, культові приписи, правила збереження ритуальної чистоти, санітарно-гігієнічні приписи тощо); VIглава-правила життя самітника; VII глава — настанови про обов'язки царя й управління державою, VIII глава - настанови про судочинство та юридичну практику; IX глава - про сімейні відносини, покарання за різні злочини, обов'язки членів варн за звичайних умов; X глава — про дітей від шлюбів між представниками різних варн і каст, про обов'язки членів варн за незвичних обставин; XI глава - приписи про розкаяння й обітницю при спокутуванні вчинених гріхів; XII глава - опис посмертних ушанувань за недобрі справи в цьому житті.

Характерною особливістю Законів Ману, як і всього старо­давнього права, є відсутність загальних правових понять. Однак вони, поряд з казуїстичними нормами, містять майже сучасні за викладом поняття крадіжки, пограбування та необхідної оборони. Норми достатньо чітко згруповано за предметом правового регулю­вання, що свідчить про високий рівень загальної та політико-правової культури староіндійських кодифікаторів.

Цей збірник більшою мірою нагадує трактат з права. У ньо­му міститься багато норм різних галузей права, зокрема цивільного і кримінального, дано детальний опис механізму організації і діяльності суду, здійснення судочинства. Крім збірників правових норм і законів, в Індії було чимало політико-економічних і юридичних трактатів. Один з найвідоміших — "Артхашастра" — "наука про політику". Цю пам'ятку відносять до IV ст. до н.е., періоду імперії Маур'їв. В ній висвітлені питання державного устрою, засад здійснення правителями внутрішньої і зовнішньої політики, засади їх правової діяльності. Тут містяться норми цивільного і кримінального права, процесуальні норми і правила.

Отже, Закони Ману — пам'ятник давньоіндійської літератури, збірник настанов благочестивому індійцеві для виконання ним свого громадського, релігійного і морального обов'язку. Є однією з найраніших та найважливіших Дхарма-Шастр.